Слідами самотнього пілігрима

Книга номера

piligrim1
Самотній пілігрим. Сучасна кримськотатарська проза.
/ Упоряди. В. Даниленко. – К.: Видавець Даниленко, 2003. – 420 с.
***

Здається, що сторінки цієї книги пахнуть морським вітром, теплими скелями і кипарисами. Власне, вони пахнуть Кримом. Але не тим Кримом, яким ми з вами звикли його уявляти. Ви не знайдете у антології „Самотній пілігрим” згадок про відпочинок, відпустки, пляжі й туристичні маршрути. Натомість збірка сповнена рядками з життя та побуту кримських татар – терпкими й щемливими, як і сама історія цих незвичайних людей.

До антології, упорядкованої дослідником Володимиром Даниленком, увійшли твори, написані кримськотатарськими письменниками у другій половині ХХ століття. Сюжети оповідань, повістей та романів, перегукуючись, але не повторюючи один одного, знайомлять читача з важливими віхами історії кримських татар та особливостями їх світогляду. Роман Шаміля Алядіна “Запрошення на бенкет диявола”, наприклад, вважається енциклопедією культури, традицій, побуту і кухні кримськотатарського народу початку ХХ століття. А оповідання Юсуфа Болата “Ураган і отара овець”, демонструючи перемогу творчого (небесного) над тілесним, передає специфіку кримськотатарського світосприйняття.

Література кримських татар належить до давньописьменних. Вона пройшла складний шлях, увібравши у себе усі трагічні перипетії розвитку цього народу. Від занепаду Кримського Ханства татарські письменники творили в умовах постійного утиску: спочатку Російською імперією, потім радянською владою. Депортація 1944 року завдала непоправної шкоди культурній спадщині цього народу. Чи варто казати, що повернення до Криму 1991-го навряд чи допомогло відродити утрачений багатовіковий літературний пласт. Крихти, які залишилися, подеколи виходять у антологіях на кшталт „Самотнього пілігрима”.