ЧАРІВНІ ІСТОТИ

Ксенія Ковальська. Тятіка і Патіка. – Київ: Зелений пес, 2008. – 112 с.

Серія для тих, хто не любить читати (а отже, для найвимогливіших та найсуворіших читачів), «Читати – круто» поповнилася новинкою «Тятіка та Патіка». Привертає увагу вже сама назва, яку авторка, Ксенія Ковальська, дала своєму творінню на честь двох головних героїнь – маленьких чудернацьких створінь (сестричок-двійняток). Народилися ці симпатичні, але невидимі для людського ока істоти на шовковиці, що росла на околиці маленького містечка. Надзвичайно схожі зовні, але не характером, Тятіка та Патіка не встигають з’явитися на світ та з’ясувати, ким вони є насправді (ельфами чи гномиками), як знаходять друзів – на перший погляд звичайних домашніх тварин. Норовлива хитра кицька Мар’яна, хвалькувата і марнославна Ворона Петрівна та нахабний пудель Фрей – стають кращими й веселішими завдяки спілкуванню з Тятікою і Патікою. Разом вони всі опиняються у центрі неймовірних пригод, які щасливо закінчуються завдяки міцній дружбі.

 

Не зважаючи на досить класичних для дитячої казки персонажів (вигадані істоти, звірятка), книжка є дуже сучасною і у ненав’язливій формі знайомить маленьких читачів з реаліями теперішнього життя, порушує питання існування мистецтва та творчої особистості у сучасному суспільстві. Авторка делікатно, з гумором, у близькій для дорослих та дітей формі, розповідає про «зіркову хворобу» та справжні людські цінності. Її начебто чарівний світ дуже близьким до нашого повсякденного життя та наповнений його реаліями. Поряд з казковими героями згадується Микола Басков та лялька Барбі з її викривленими ідеалами, для якої симпатичні серцю дітей  створіння є потворними: «Хоча, якби спитати у ляльки Барбі, що вона про них думає, та сказала б, що більших страхіть, ніж ці двійко, вона не зустрічала. Ні талії, ні довгих ніжок, ні грації. Кругленькі мордочки, пухнасті вушка, ручки й ніжки ковбасками, а ще голівки зі жмутками рудих кучерів». Але більшість читачів книжки ніколи не погодяться з примхливою диктаторкою моди і отримають величезне задоволення та користь від читання.     

 

Світ дитинства завжди є чарівним. Він відрізняється від того, яким його бачать дорослі. Дитяча уява змінює звиклі речі на зовсім інакші, таємничіші, загадковіші, щоб потім дослідити, пізнати краще. Діти вигадують собі невидимих друзів, спілкуються з ними, називають предмети новими, зрозумілими лише їм, назвами. Так звичайна домашня кішка перетворюється на «лисичку-собачку», а пересічна ворона стає Вороною Петрівною – талановитою танцюристкою, зіркою цирку. Кожна казка – це одкровення, що дає нам ключ до незвіданого, допомагає зрозуміти світ по-новому. Саме тому ми любимо казки, навіть коли ми вже дорослі. Бо кожна казка – це свято, навіть у несвятковий день. Адже діти не потребують спеціальних позначок у календарі, щоб влаштувати собі радість.

 

Іванна Чайка