ПРО СКОРОПАДСЬКОГО ЗАМІСТЬ ПРИПРАВИ

Олена Отт-Скоропадська Остання з роду Скоропадських / Пер. з нім. Галина Сварник. – Л.: Літопис, 2004. – 472 с.

Від книги Олени Отт-Скоропадської нетерпляче чекаємо знайомства з Гетьманом Павлом Скоропадським. І це закономірно – спонукає до цього не лише прізвище авторки, а й фото її батька поруч з наймолодшою донькою на обкладинці. По уважному прочитанні книги спогадів чітко усвідомлюємо марність цих сподівань. Так, книга дуже цікава – відверта, детальна, подекуди смішна, зворушлива. Одним словом, містить усі ті інгредієнти, які характеризують справді якісну книгу. Але головним героєм «Останньої з роду Скоропадських» є не Павло Скоропадський, а його дочка. І ця книга, радше, не спогади, а сповідь.

 

Звісно, дещо про Гетьмана як людину із плоті і крові все ж дізнаємося, незважаючи на фрагментарність і нечисленність спогадів авторки про батька. Проте, на жаль, не отримуємо бодай найзагальнішого враження про особистість Гетьмана. Приміром: дізнаємось про панічний страх Павла Скоропадського перед зміями чи його численні подружні зради, але залишаємось поза характеристикою його роботи в гетьманському русі та причин гострого конфлікту з іншим ідеологом цього руху – Липинським. Складається дивне враження: або Олена Скоропадська не знала свого батька і не переймалася його справами, або ж він був дуже замкненою особистістю. Певно, місце має і те, й інше.

 

А основою книги є, звісно, особисті спогади-роздуми-сповіді авторки. Згадки ж про батька-Гетьмана є лише вдалою приправою до них. До речі, як і спроби охарактеризувати інших родичів, друзів
і знайомих, яких Олена Отт-Скоропадська теж, певно, ніколи по-справжньому
не знала.

І все ж – «Остання з роду Скоропад­ських» є важливим історичним документом, значення якого важко переоцінити. З книги ми можемо почерпнути відомості про родинне дерево Скоропадських, побут сім’ї за часів Гетьманату в Києві та нелегке, але надзвичайно колоритне життя в німецькому містечку Ваннзее.
Найцікавішими в книзі є, беззаперечно, розповіді Олени Отт про життя гетьманської родини в Німеччині за часів Другої світової війни. Адже досі життя звичайних німців у гітлерівській Німеччині як під час приходу до влади фюрера, так і за часів війни у світовій літературі не знайшло належного відображення.
Незважаючи на певну різнобічність, ба, навіть строкатість матеріалів, структура книги видається логічною. Своїм спогадам Олена Отт-Скоропадська надала, певно, найприроднішої форми – фрагментиків. Тому книга є не монолітним текстом, а сукупністю взаємопов’язаних новел і оповідань. Оригінальним доповненням є, безперечно, і вдало підібрані родинні фотографії Скоропадських. Саме тому спогади дочки Скоропадського не можуть не викликати щирого захоплення як фахівців, так і всіх зацікавлених історією.

 

Яна МАРКЕВИЧ