Збірка, сповнена любові

Богдан-Олег Горобчук. Немає жодної різниці: Поезії – К.: Факт, 2007. – 172 с.

Збірка поезій «Немає жодної різниці», безсумнівно, перша серйозна робота двадцятидволітнього поета. Горобчук, уродженець Житомира, який у Києві закінчує навчання на факультеті соціології, не любить столиці. А ще більше він не любить Москви. Власне, про це і пише в своїй мініатюрній поемі у п’яти частинах ─ найбільшому за об’ємом творі збірки. Тема нелюбові у книзі на цьому, власне, починається і закінчується.

 

Бо всі інші поезії Бонгдана-Олега переповнені любов’ю. Про це навіть зазначено у епіграфі. Тож читаємо на внутрішньому боці обкладинки, яка є зображенням великих пофарбованих цеглин стіни : «Любов народжується у голові: / Я люблю всіх і люблю / Це повільне спустошення / Любов ─ це неймовірна / Структура: це концентричні / кола солодкого болю / і щастя…»

 

Ідея оформлення збірки, судячи з епіграфу, належить авторові: «Я неподільне яблуко, я – подільний помаранч, я – виноградне гроно». Тому на сторінках і з’являються чорнильні плями-обриси цих фруктів. Чорно-білі експериментальні фотографії цитрин, яблук та винограду прикрашають собою віршовані безпунктуаційні рядки. Структура викладу матеріалів у збірці проста, а тому зрозуміла. Три розділи з дещо буденними назвами підводять читача до ідеї книги – проникнення у внутрішній світ автора.

 

Отож, «Навколишнє» розпочинається з агресивного вірша «Anal Margarita» ─ про зґвалтування жінки-нелегалки потенційним роботодавцем. Здавалось би, перша поезія мала б задати тон усій збірці. Але ні! Далі Горобчук починає розповідати про себе: свої підліткові роздуми, доросліші пиятики з друзями та зовсім дорослі повідомлення від коханої. І повільно, обережно, підводить до розділу «Способи заломлення світла», де читач і має можливість пройти крізь чистилище до світу автора. Останній розділ ─ «Внутрішнє». Тут поет пише про світ своїх речей та станів. У цьому розділі найцікавіші метафори, як наприклад: «Все мокре в моїй голові ніби у ванній кімнаті після особливо розхристаного душу».

 

Богдан-Олег неодноразово посилається на перечитаних ним європейських класиків: «Ніцше облизує зацукровані пальчики ніг Господніх»; на новели Борхеса, переказані коханою; на Беккета і Кафку, яких він часто боїться читати. У поезіях помітний вплив Ґолдінга й Томаса Манна. Світоглядні картини Йонеско, Гессе, Барки, Лавкрафта переплітаються зі світоглядом самого Горобчука і виливаються у несподівані сюжети. Усе це розбавлене цитатами з ЖЖ та доповнене ліричними пасажами і поєднане одним лейтмотивом ─ любов’ю. Вона у поезіях Богдана-Олега Горобчука ─ без ревнощів та бажання привласнення, спокійна і утихомирена, чиста і добре вимита. Рекомендовано читати тим, кому такого почуття бракує.

 

 

Марта Коць