ПОДАЙ, ЩО ПОТРЕБУЮ

Марина та Сергій Дяченки. Мідний король. – Харків: Фоліо, 2008. – 476 с.

Чому нам так подобається мандрувати? Тому що мандри ─ ще одна можливість самопізнання? Чи тому, що життя ─ це теж великі мандри? Відповіді можуть бути різними, але незаперечним лишиться одна річ – ми любимо мандри, навіть якщо вони іноді не надто безпечні.

 

Нова книга кращих письменників-фантастів Європи (за версією Євро кону-2005) супертитулованого подружжя Марини та Сергія Дяченків «Мідний король» ─  це передусім запрошення до грандіозної мандрівки. Мабуть, із того часу, як гобіт Фродо Бегінс попрощався з рідною норою, розповідь про мандри незнаними краями буде однією з найулюбленіших тем фентезійних романів. Подорож, що очікує на сміливців, які розкриють книгу, буде небезпечною, захопливою, відчайдушною, сповненою найнесподіваніших пригод, кривавих бійок… але не варто боятися. Автори вже досить добре обжилися у створеному ними світі й знають, як найкраще вберегти читачів від підступів ворогів, як не дати їм зірватися у бездонні прірви, не дозволити загубитися у таємничих лісах, де мешкає войовниче плем’я напівлюдей-напівзвірів. Шанувальники творчості письменників із радістю впізнають уже знайомі, так майстерно описані краєвиди з роману «Варан». Але «Мідний король» не є прямим продовженням «Варану», пов’язані ці книжки дуже делікатно, з таким розрахунком, щоб роман було цікаво читати навіть тим, хто не читав попереднього.

 

Разом із головним героєм Розвіяром, якого скинули з корабля (бо він, навіть не здогадуючись про те, належав до таємничого народу гекса) читач пройде шлях від раба до володаря, ділитиме бої та небезпеки з названим братом героя ─ звіруїном Луксом, та спостерігатиме за незвичайними пригодами цих двох і жінки-мага. Чи знайде герой своїх рідних? Чи ступить колись на мармурові набережні забороненого міста? Чи вгамує шалену пристрасть до пізнання світу? Мабуть, у читача залишиться більше питань, аніж відповідей. І питання ці будуть здебільшого світоглядного характеру. Марина та Сергій Дяченки не були б собою, якби пригоди лишалися самоціллю у їх книжках. Їх філософія не є нав’язливою. Крок за кроком, нитка за ниткою, непомітно вплітають вони у тканину роману непрості роздуми над життям, і читач, сам не помічаючи того, починає змінюватись внутрішньо. Чи варто обмінювати своє життя на шмат шагреневої шкіри? Чи варто приносити жертви власним бажанням? Чи варто віддавати найдорожче: дружбу, кохання, вірність — заради примарного пізнання суті речей? Чи варто засуджувати когось, якщо завтра станеш таким самим, як він? Чи варто?.. Кожен читач муситиме спитати себе: «Якщо я б мав змогу виконати будь-яке власне бажання, то чи пожертвував би найдорожчим?» І може, хтось із читачів непомітно для себе почне шепотіти: «Мідний королю, Мідний королю. Візьми, що ціную, подай, що потребую»…

 

Наталя Чибісова