Суспільне добро жирафа Діджуса

Котлер Ф., Лі Н. Корпоративна соціальна відповідальність / Перекл. з англ. – К.: Стандарт, 2005. – 302 с.

Ви цікавитеся бізнесом? А  може, працюєте маркетологом або фахівцем з PR чи менеджменту якоїсь організації? Тоді почитати цю книжку, видану в серії «Бібліотека ділових шедеврів від UMC», для вас буде щонайменше цікаво. І навіть якщо ви вважаєте, що словосполучення «власна справа» ніяк вас не стосується, запевняю: все одно книжка сподобається. Річ у тому, що автори, Філіп Котлер і Ненсі Лі, зібрали в книзі приклади того, як гігантські світові компанії витрачають шалені гроші не на рекламу, розширення ринків збуту чи подолання конкурентів, а для… добрих справ, які мають принести користь усьому людству: вирішення проблем навколишнього середовища, боротьба з невиліковними хворобами, пороками суспільства.

 

Видання повністю присвячене корпоративній соціальній відповідальності. Цей фаховий термін можна замінити простим, але зрозумілим словом – доброчинність. Отже, йдеться про благодійну діяльність великих компаній, відомих корпорацій і торгових марок. У поле зору соціальної відповідальності потрапили невирішені досі проблеми екології, ВІЛ/СНІДу, пожертви хворим, боротьба зі шкідливими звичками й іще купа добрих справ, на які не шкодують багато-багато мільйонів доларів.

 

І тут починається найцікавіше. Виявляється, будь-яку доброчинну діяльність великі компанії проводять з огляду на власні прибутки. Вклавши сьогодні долар, очікують завтра отримати два. Вирішуючи соціальну проблему, підвищують позиції власної репутації в очах споживача й рівень оборотних активів… Проте не поспішайте звинувачувати «акул бізнесу» в меркантильності: у них варто повчитися. Адже не кожен вміє зробити так, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі.
За структурою книжка логічно поділена на теми, які послідовно розкривають усі види корпоративної соціальної відповідальності. Терміни, використані перекладачем, широко вживаються в маркетинговій науці. Це максимально наближає українське видання до рівня наукових праць і навчальної літератури у сфері бізнесу. Шкода тільки, що вітчизняний читач знайде в «Корпоративній соціальній відповідальності» лише один фрагмент, орієнтований саме на нього – передмову. Приклади ж, адаптовані до українських реалій, відсутні, хоча знайти в нашій державі такі ж зразки доброчинності – доступна для фахівців у сфері бізнесу справа.

 

Наприклад, пригадалася свіжа історія про… жирафа на ім’я Діджус, що нещодавно з’явився в київському зоопарку. Його подарували філантропи українського мобільного оператора – привезли з Африки. Ясна річ, підтримка національної зоосправи, яка стала об’єктом доброчинності, має так чи інакше принести дивіденди цій компанії. Але не в дивідендах справа. Давайте будемо оптимістами: хотілося б вірити, що незабаром таких прикладів набереться на цілу книжку «Корпоративна соціальна відповідальність», у якій йтиметься не про далекі США, а про Україну.

 

Михайло ЛЮБИЦЬ