ЧИТЕЦЬ із поствоєнної Німеччини

Шлінк Б. Читець. – К.: Основи, 2005. – 197с.

Історія будь-якого суспільства чи навіть усієї цивілізації, якщо дивитися на неї здалеку, – перелік війн та післявоєнних відбудов. Але всі ці глобальні катаклізми насправді цікавлять хіба що фахових істориків чи потенційних завойовників. Для більшості ж пересічних та адекватних людей набагато важливішими є персональні історії конкретних особистостей, хай навіть не надто визначних. Читаючи їх, ми обов’язково проектуємо якісь моменти на власне життя – нехай навіть те, про що йдеться на сторінках твору, відбувається в іншу епоху та за інакших умов.

 

У романі «Читець» місцем дії є Німеччина. Час – кільканадцять років після завершення Другої світової війни. У суспільстві панує неспокій. Проте це – тільки тло, на якому розгортається історія складного (а чи буває воно інакшим?) кохання.

 

Починалося все зовсім не­ба­нально: їй – 36, йому – 15. Випад­кове знайомство за не надто приємних обставин (хлопцеві стало зле просто на вулиці). Далі закономірна пристрасть і специфічна романтика. Тривалий зв’язок, під час якого жінка дає слушні поради та дуже дивно поводиться, а хлопець діє, як і годиться чоловікові, – часто погоджується на компроміси, хоч і не все у цих стосунках розуміє.

 

І все було б нівроку, якби не скінчилося несподіваним від’їздом жінки. Життя хлопця начебто триває, але насправді щось зафіксувало його в минулому – в тому житті, де він не мав твердої захисної шкаралупи й був готовий до справжніх почуттів. Минуле його не відпускає…

 

Автор, Бернгард Шлінк, – фаховий правник. Певно, тому події в книзі описані реалістично, з деякими вкрапленнями психологізму та метафоричності. Зображене підкуповує читача своєю схожістю на справжнє життя. Адже й у реальності теж інколи буває: другорядна гілка «сюжету», якій так і не судилося дійти хоч би мінімального логічного завершення, насправді і є найважливішим, що будь-коли з двома людьми траплялося.

 

Навіть тісно спілкуючись із людиною, можна знати про неї неймовірно мало. Героїня роману приховувала своє минуле, а в ньому важкі події, які не можна змінити чи виправити. Переказувати деталі не буду – лише нагадаю: дія відбувається у поствоєнній Німеччині… Наприкінці, дізнавшись про «гріхи» жінки, ми отримуємо змогу прокрутити оповідь у зворотному напрямку та проаналізувати, який відбитокнакладає минуле на її поведінку та життєву позицію. У цьому сенсі книга значно вигідніша за життя й навіть за кінофільм, який ми не завжди маємо можливість передивитися. Дочитавши роман до кінця, гарантую, захочете перегорнути його сторінки вдруге.

 

Тож «Читець» – роман про те, що люди «із минулим» не можуть від нього просто відхреститися. А ще про свідомий вибір, який завжди треба поважати. Ну, і, звичайно, про те, що якщо існує людина, у стосунках із якою не було поставлено крапки, то вона неодмінно також це згадуватиме, хоч би й ціле життя.

 

А ще ця книга про того, хто читає, про того, хто слухає, і про тих, хто читати не вміє, – тобто про втрачені можливості. «Читець» – привід просто порадіти, що ми з вами читати вміємо. Варто навіть підняти за це чарку або келих на найближчій вечірці. Ось тільки б не забути…

Надія ШЕЙКІНА