Довженко у Південній Пальмірі

*Тур-Коновалов К., Замрій Д., Лісовикова О. Режисер : роман. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 336 с.

Назва цього роману, написаного сучасними українськими сценаристами, обіцяє нам довгу подорож по творчій біографії Олександра Довженка і, безперечно, мистецькі відкриття, які вже стали класикою не лише радянського, але й світового кінематографу. Але епіграф «Першим кінематографістам усіх часів і народів присвячується» швидко натякає на те, що мова піде не тільки про геніального Довженка, а й про інших видатних діячів. Ці сподівання виправдалися. Автори «Режисера» розкривають перед читачами епоху, яка була революційною не лише в політичній, а й в мистецькій сфері: «Двадцяті роки – час ейфорії та ентузіазму, новаторства в літературі, живописі, кіно в тому числі». Та кіноіндустрія на теренах СРСР зародилася набагато раніше, ще за царських часів. Про це йдеться на початку книги. Так само, як і про Одесу. Образ Південної Пальміри напрочуд гарно змальований у романі. Нібито одеське сонце, яке сходило ще у далекі двадцяті, обігріває сторінки книжки. Як не дивно, Одеса в романі вийшла набагато харизматичнішою, аніж сам Олександр Довженко. «Режисер» – книжка ностальгійна, але без жодного натяку на культ особистості. Я би сказала, що Довженка як режисера і видатної людини навіть замало в творі. Він як метеор: спалахнув у декількох моментах і раптово щез на зірковому небі роману.

 

«Датою народження радянського кінематографа вважають 23 серпня 1919, коли В.І. Ленін підписав декрет «Про перехід фотографічної і кінематографічної промисловості у відання Народного комісаріату освіти». Ця дата стала для Довженка вирішальною. Коли врешті-решт, він захопився кіно, то йому довелося маневрувати між так званим соціальним заказом та власними мистецькими ініціативами. Олександр Довженко, як і багато митців радянської епохи, став заручником системи. Особливо цікаво і водночас трагічно це виглядає через те, що за часів Громадянської війни, майбутній режисер воював проти більшовиків у лавах армії УНР. На цьому факті побудована напівдетективна лінія роману, події якого відбуваються в Одесі 1926 року. Про антирадянське минуле «Сашка» (саме так фамільярно поданий він у романі) довідуються відповідні органи, які мають чіткий намір не лише зіпсувати режисерську кар’єру Довженка, а і взагалі спаплюжити його життя. Бо Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби із контрреволюцією і саботажем жартів не любить.

 

Великому коханню також не імпонують жарти. Тому любовна лінія, а саме знайомство режисера-початківця Олександра Довженка з Юлією Солнцевою, зіркою німого кіно, яка знялася у славнозвісній «Аеліті», зображено якось ідеалістично. Це нібито класична історія про взірцеве кохання, що виникає раптово, освячується піснями та багатозначущим мовчанням, а потім супроводжує пару на протязі всього життя. «Красуня-акторка, зірка німого кіно, і геніальний кінорежисер… Вони могли б зробити блискучу кар’єру, знімаючи комерційні фільми на голлівудський манер. Але ця дивовижна пара вибрала інший шлях у мистецтві: вона створила в ньому світ – складний, багатогранний і водночас чистий, прозорий, романтичний» – пишуть в «Режисері» про Олександра Довженка та Юлію Солнцеву. На цій, нібито соцреалістичній ноті завершується роман, в якому краса, мистецтво і кохання втілюють собою грандіозну симфонію.

Катерина Холод

Придбати книгу.