ДЖЕЙМС БОНД І ТРОХИ КІСТОК

Джеймс Роллінс. Карта з кісток. ─ Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2008. ─ 540 с.

Не поспішайте передчасно радіти чи засмучуватись ─ агент 007 у книзі Джеймса Роллінса не є присутнім. Принаймні фізично. Але духовними натхненниками книги романи про супершпигуна, безперечно, стали. Так само, як і славнозвісний «Код да Вінчі». Помітно неозброєним оком, що автор міцного белетристичного коктейлю (суміші інтелектуального детективу та шпигунського екшену) під назвою «Карта з кісток» користувався рецептами популярності від Дена Брауна.

 

Лікар за професією та спелеолог за покликанням, Ролліс, втім, має власну претензію на оригінальність. Бо численних читачів змусить не тільки відчути себе шпигунами Ватикану з мистецтвознавчою освітою, а й дозволить їм у подробицях пожити життям (або, принаймні, стати ненадовго його частиною) співробітника американського таємного спецпідрозділу «Сигма».

 

У книзі на нас очікують не тільки інтелектуальні пригоди та таємниці, а й шалені, варті голлівудської екранізації, перегони та бійки. З-під дула автомата на вузьких вуличках Риму читач буде миттєво переноситися до затишної оселі батьків спецагента, щоб скуштувати смачних сандвічів, зготованих його дбайливою матінкою. А коли головні герої ─ спецагент Грейсон Пірс та поліцейська-карабіньєр Рейчел Верона з підрозділу охорони культурної спадщини (вітання «Коду да Вінчі») зустрінуться ─ розпочнеться найцікавіше.

 

І звичайно ж, не обійдеться (а ви сумнівалися?) без літнього родича по материнській лінії (знову гикається Дену Брауну), який, як ви вже здогадалися, був опікуном головної героїні. Ні, у «Карті» це не дід, а дядько і він не є головою єретичного таємного товариства, а, зовсім навпаки, кардинал і таємний шпигун Ватикану. Тож зрозуміло, що книга написана швидше з симпатією до католицької церкви, аніж з намаганням копнути ногою ще раз міцний мур папського престолу. Завдяки кардиналу Вігору ми, зокрема, дізнаємося багато цікавого про біблійних волхвів, які принесли дари новонародженому Христу (кістки цих волхвів, за сюжетом, викрала у результаті кривавої бійні з Кельнського собору таємна злочинна організація). Крім того, помучимося питанням ─ скільки їх було і ким вони були насправді. Завдячуючи йому ж, зможемо попорпатися у архівах та сховищах Ватикану та роздивитись цю дивовижну державу зсередини. І це тільки маленька частина пригод, таємниць та інтриг, які обіцяє нам книга.    

 

За законом жанру, хороші хлопці, звичайно ж, переможуть і чергову таємницю буде розгадано. Але ця визначеність у жодному разі не ламає інтриги. Цікавим є сам шлях, долаючи який дізнаємося багато нового і станемо освіченішими у галузі мистецтвознавства та історії релігії. Врешті-решт, можливо, саме процес пізнання нового під час читання і є причиною шаленої популярності книжок-послідовників “Коду”?

 

Наталя Чибісова