Гра розуму у бароковій напівтемряві

*Кальдерон Педро. Стійкий принц. Дама-примара: п’єси / пер. з ісп. С. Борщевський. – Х. : Фоліо, 2013. – 251 с.

Барокова естетика залишається украй привабливою і сьогодні. У бароковому творі інтрига ґрунтується на принципі непізнаваності справжньої сутності речей, що вислизають від розуму. Людина у бароковій культурі постає маленьким вогником, який прагне роздмухати вогонь власного розуму і на навколишній світ, проте зазнає поразки перед неможливістю це зробити. Навколишній світ загадковий, і людина в ньому може бути каменем, випущеним із пращі, цим каменем керують якісь вищі сили чи фатум. Людина губиться в загадкових лабіринтах світу, бо її розум не здатний протистояти темному Всесвітові.

Педро Кальдерон де ля Барка – один із найяскравіших представників іспанського бароко. У «Бібліотеці світової літератури» «Фоліо» в чудовому перекладі С. Борщевського вийшло дві п’єси іспанського драматурга: «Стійкий принц» і «Дама-примара». Кожна з п’єс по-своєму візуалізує особливості барокової чуттєвості, барокового мислення.

 

Комедія «Драма-примара» (в оригіналі йдеться про «Даму-домовика» – «La Dama Duende») належить до вершинних творів не тільки всієї доби Бароко, а й загалом європейського театру. Будинок, у якому розігрується «містичний сюжет», нагадує Всесвіт, куди силою обставин на певний час закинуто маленьку людину. Дон Мануель не може дати собі ради з побаченим. Він не розуміє, хто переклав речі, хто залишає дивні листи для нього. Він і відмовляється вірити у примар та іншу нечисту силу, проте іншого пояснення тому, що відбувається, також не може знайти.

 

Ох, сеньйори, кепські справи!

Бо якщо у вашім домі

Чорт звівся чи примара,

Нащо ви гостей пустили?

Вийшов я на мить буквально,

А вернувся, бачу: речі

Хтось розкидав по кімнаті,

Мовби це і не кімната,

А торговище звичайне (С. 154).

 

Причому читач із перших сторінок знає, що Дона Мануеля та його Примару розділяє тільки шафа. Проте на цьому і вибудувана драматургічна інтрига. Посланці Дами-Примари несуть героя через усе місто, щоби зрештою принести в сусідню кімнату. Аж раптом чужий голос чують брати Доньї Анхели, і Дон Мануель змушений негайно «телепортуватися». Або ж у темряві посланці плутають Дона Мануеля із його слугою, блазнем Косме. Комедія чудово демонструє, наскільки безсилим постає людський розум проти незбагненних сил природи. У світі навколо людини панує хаос, і людський розум аж ніяк не може його приборкати. Герої, які перебувають на відстані кількох метрів одне від одного, існують у паралельних реальностях, між якими величезна відстань. Дон Мануель не може розкрити загадкового механізму, за допомогою якого Дама-Примара потрапляє в його кімнату.

 

Аналогічне відчуття роздвоєності, сприйняття світу як незбагненного й химерного наявне у трагедії «Стійкий принц», де оспівано моральний кодекс державця, який навіть у полоні не втрачає гідності. Але один із героїв трагедії, Дон Енріке, говорить:

 

Дивлюсь на море – бачу чорні тіні,

Дивлюсь на небо – а верзеться кров,

На обрії в нічному безгомінні

Птахів зловісних бачу знов і знов,

А на землі могильну яму бачу

І падаю до неї стрімголов (С. 40).

 

Світ очима барокової людини – це світ химерних сплетінь і гротескних тіней, це чорна матерія, яка може постійно перероджуватися і виринати в чудернацьких образах.

 

Тому світ Бароко цікавий і сьогодні. Бо й досі у світі панує відчуття нестабільності. Тепер людина існує в інформаційному хаосі, який обплутує розум тисячами мерехтливих повідомлень. І з цього виростає часом жахлива картинка навколишнього світу. Людина знову опинилася перед чимось незбагненним.

Дмитро Дроздовський

 

Придбати книгу Педро Кальдерона «Стійкий принц. Дама-примара»

 в інтернет-магазині ВсіКниги.