До лабіринту… із Кейт Мосс

Кейт Мосс. Лабіринт. ─ Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. ─ 640 с.

Якщо з іменем Кейт Мосс у вас асоціюється перш за все скандальна модель, яка веде не надто здоровий спосіб життя, то ви погано орієнтуєтесь у сучасній британській літературі. Тому що Кейт Мосс ─ це ще й ім’я однієї з найпомітніших фігур в літературі сучасної Британії. Авторка трьох популярних пригодницьких романів, двох науково-популярних книг, ведуча мистецтвознавчих програм на телеканалі ВВС, а ще ─ співзасновниця літературної премії “Оранж” (вручається жінкам-письменницям), пані Мосс складає гідну конкуренцію навіть таким загальновизнаним “гуру” літературних містифікацій-розслідувань, як Ден Браун та Умберто Еко.
Про літературний талант письменниці свого часу в один голос заявили критики найавторитетніших британських та американських видань. А її новий роман ─ “Лабіринт” ─ декілька місяців лідирував у списку бестселерів Великобританії, Сполучених Штатів, Італії, Німеччини, Австралії і Канади. Недарма 2006 року за цей твір авторка отримала престижну літературну премію “British Book Аward”.
А 2007 року книга вийшла у видавництві “Клуб Сімейного Дозвілля” і стала доступною українському читачеві. Тож тепер усі охочі можуть переконатися у небезпідставності захвату західних шанувальників письменниці.
Роман недарма має назву “Лабіринт”. Справа тут не тільки у символі лабіринту, зображеному на персні, який став причиною пригод головних героїв. Лабіринт нагадує манера викладу подій: мандруючи сторінками книги, немов запиленими коридорами лабіринту, за кожним поворотом читач натрапляє на нові деталі, несподівані відкриття, численних персонажів (на перший погляд, не пов’язаних між собою), а часто навіть ─ на іншу епоху. Справа в тім, що роман розвивається у двох паралельних часових площинах, поєднаних спільним простором та героями. Тож повернувши навмання до чергового розгалуження сюжетного лабіринту, опиняємось на Південному Заході Франції ─ у Каркассоні ─ то в наші дні, то на початку ХІІІ століття. І протягом більше ніж шестисот сторінок намагаємося розгадати ─ як ці розгалуження пов’язані між собою?
Уважного читача, звичайно ж, не злякає ні обсяг роману, ані сюжетна плутанина. Адже він відразу помітить схожість між персонажами, які живуть у різних століттях. І, керуючись логікою та розкиданими у різних місцях книги-лабіринту підказками, з допомогою автора таки знайде вихід.
Як і годиться жанрові сучасного історичного детективу, тут не обійшлося без інквізиції, єретиків, середньовічних лицарів, таємних братств і ─ здогадайтеся з трьох спроб ─ пошуків священного Граалю. Втім, ці елементи складають лише кістяк роману, сюжет якого тримає у напружені від першої до останньої сторінки. Тому можна з упевненістю заявити: прочитавши “Лабіринт”, ви вже не асоціюватимете Кейт Мосс з подіумом та героїном. А тільки з якісною, цікавою літературою.

 

Таня Самчинська