Данте і Кº запрошують

Йоун Колфер Список Бажань / Пер. з англ. Н. Брискіної, ілюстр. К. Штанко. – Вінниця: Теза. 2007. – 284 с.

Посучаснішав Той Світ за минулі століття, ой посучаснішав… Святий Петро мріє про хороший комп’ютер, бо втомився вести облік добрих-лихих справ за бухгалтерськими книгами, але путні програмісти до раю чомусь не потрапляють (бухгалтерські книги – це данина традиції, насправді ж усе написано на аурі й видно неозброєним оком.) А той, кого українці не люблять згадувати проти ночі, забацав потужну кіноіндустрію з Голлівудських кадрів, і все ж мало хто радий побути на місці секретарки Його Пекельності… Словом, подорож до осучасненого Потойбіччя обіцяє багато цікавих несподіванок від улюбленця ірландських юних читачів. Шанувальники серії про пригоди Артеміса Фаула добре пам’ятають, як автор майстерно розбиває сюжетні стереотипи та штампи.

Отож, читач вирушає на цікаву екскурсію…

І тільки героям повісті нині не до культурної програми: в них вирішується вічна участь душі. Двоє неблагополучних підлітків провернули першу серйозну кримінальну справу, та від арешту їх рятує недбалість комунальних служб. Вибух газу — о ця щаслива випадковість! – і один юний злочинець одразу з приємністю рушає до воріт пекла.
А от у його партнерки неприємності – її душа зависла в стані жахливої невизначеності: кількість добрих і лихих справ однакова. Дівчині доведеться повернутися на землю і виконати чотири заповітні мрії однієї людини. Ніби просто… Але «та людина» – вредний буркотливий дідуган («старий пердун»), якого двоє пограбували того злощасного вечора. Дається “другий шанс” також її товаришу.

Попри осучаснений антураж і динамічну авантюрну сюжетну лінію – хворий дідок і привидка автостопом по Ірландії, а за ними агенти пекельних спецслужб – перед читачем класична притча. Притча про вибір між добром і злом, покуту й розплату. І мораль також у кращих британських богословсько-літературних традиціях: кожна душа сама робить свій вибір, загиблу душу не можна затягнути у рай силоміць, бо пекло їй миліше… Зате той, хто щиро прагне світла й радості, обов’язково відшукає дорогу до Небес.

Герої в свої “-надцять” повноцінно відчувають межу добра-зла і свідомо роблять свій остаточний життєвий вибір. Одна душа рада відшукати своє місце в ієрархії зла – право мучити слабшого (хай і терпіти за це від примх сильнішого). Інша, тягнучись до найсвятішого, що було в похмурому дитинстві (усмішка мами й пахощі травневого жасмину), знаходить несподівані сили для прощення й милосердя.

Не менш притчевою є лінія старого буркотуна: колись він був веселим і життєрадісним хлопчиною, але одного разу через непевність у собі не забив вирішальний гол у шкільних змаганнях, іншого – не наважився поцілувати кохану дівчину, ще якось – не зміг зацідити по пиці однокласнику. І з кожним компромісом частинка його душі вмирала – виростав сірий зануда. Тільки в старості він наважився знову стати собою – забити той гол, поцілувати кохану, закінчити суперечку з товаришем.

Класична притча про екскурсію до Потойбіччя написана підлітковим сленгом (в блискучому перекладі Наталії Брискіної).

Зоя Жук