Спочатку думай, потім – говори

Таня Малярчук. Говорити. – Х. : Фоліо, 2007. – 188 с.

Книга Тані Малярчук «Говорити» налаштовує читача на дорослі філософські роздуми з присмаком дитячих спогадів. Короткі оповідання, наче мозаїка, складаються в єдину панораму подій, розділену на три частини, але, водночас, поєднану спільним настроєм, авторською манерою, характерами героїв. В анотації завбачливо зазначається, що «книга виникла з потреби говорити по-іншому і до іншого». Але ні авторка, ні герої не апелюють до новизни, навпаки – стиль написання доволі звичний, буденний, теми і проблеми, які постають зі сторінок книжки, не нові й подекуди навіть не сучасні.

Перший розділ книги називається «Голоси». Найінтригуюча частина видання. У різножанрову структуру оповідань, роздумів, есе вмістились десятки героїв, сотні думок, поєднання несумісних почуттів. Виклад ведеться від першої особи і цей персонаж, здається, може бути вами, мною, Танею, її (моїм, вашим) сусідом або просто незнайомим перехожим. На перших сторінках ви можете думати про потрібність хвоста на людському тілі, далі – стати ветеринаром, опісля – шанувальником «Енімал Пленет», потім – психічно нестабільною особою, яка постійно гризе нігті. Авторка вміє переконувати, що ти і є усі ці люди. Одна з ознак цього уміння – постійне повторювання реплік, частин речення, десятки перефразувань однієї й тієї ж думки, прийом загострення уваги і вип’ячування на перший план ключових словосполучень. Після п’ятого повтору їх ніби уже й не читаєш, а прогнозуєш, тому починає здаватися, що то думки твої власні, а не героя. І що герой – то будь-хто з нас.

Розділ «Замагурка» присвячений подружжю, яке переживає кризу стосунків і особисте життєве фіаско. Історія розповідається то від третьої особи, то від її чи його імені. Незважаючи на новий розділ, настрій, темп і прийоми написання в ньому ніби продовжують попередній. Хоча саме подружжя, родом з минулого століття, здається неприроднім, вигаданим, позиченим зі сторінок творів чи то Лесі Українки, чи то Ольги Кобилянської.

Останній розділ – «Батарея Муравйова» – складається з калейдоскопу спогадів і роздумів про дитинство з реаліями тогочасного життя: про вимикання світла, дитячі самодіяльні гуртки і секції, про велосипед сусідської дівчини та різнокольорову крейду. Особа, яка перебуває в епіцентрі подій, не акцентована, нею може виявитися навіть якийсь герой із «Голосів».

Після того, як ви перегорнете останню сторінку книги, ви можете не згадати жодного персонажа по імені, а із сотні маленьких оповідань запам’ятати п’ять чи десять. Справа в тому, що книга не змусить вас нервувати, плакати, сміятися, ненавидіти, бо в ній є лише емоційно нейтральні спогади та буденні роздуми. Те, що з вами залишиться, – це відчуття, що ваші власні думки подекуди «говорили» від імені Тані Малярчук.

Тетяна Кротевич

 

Придбати книгу Тані Малярчук «Говорити» в інтернет-магазині ВсіКниги.