Коли руїни були молодими…

Володимир Тимофієнко Історія архітектури Стародавнього світу. – К.: Наукова думка, 2006. – 512 с., іл.

Інколи, читаючи художню літературу, ми просто забуваємо про те, якою цікавою може бути реальність. А закінчивши школу та інститути, ми чомусь вперто відмовляємось від будь-якої форми навчання, забуваючи про те, наскільки цікавим може бути пізнавання нового.
«Історія архітектури Стародавнього світу» – це книга, що може відкрити величезний світ, про який ми майже ніколи не згадуємо і який тільки інколи бачимо в науково-пізнавальний передачах. Адже архітектура – це не тільки бетонні коробки, які зараз називають житлом. А світ не обмежується тим, що ми бачимо з вікон своїх квартир та офісів.

Архітектура, як частина людської культури та історії, не може жити окремо. Піраміди неможливо описувати без пояснень політичного устрою Єгипту. А всієї краси Пантеону не осягнеш, якщо не знаєш про вособливості грецького і римського світоглядів. В «Історії архітектури…» – кожну архітектурну пам’ятку вписано в контекст історії, релігії та культури. Перш ніж розповідати про зодчих якоїсь давньої країни, автор стисло переповідає її історію. А перед тим, як взагалі підійти до архітектури, розповідає про найдавніші часи палеоліту, коли архітектурою ще і не пахло.
У книзі можна прочитати не лише про найвідоміші пам’ятки Греції Риму та Єгипту, а й дізнатися багато невідомого про архітектуру Китаю, Ірану та Америки. Хоча коли говорять про стародавній світ, іноді про них чомусь зовсім (і незаслужено) забувають.
Проте ця книга перш за все є підручником. Хтось колись вирішив, що всі підручники мають бути нудними, і кожен, хто після цього сідав за написання навчальної літератури, обов’язково намагався цього правила дотримуватися. Володимир Тимофієнко, автор «Історії архітектури…», не став винятком. Крізь пласти наукових термінів інколи вдається продертися виключно зі словником – для пояснення складних слів у кінці книги виділили аж 17 сторінок. А описи найвеличніших та найкрасивіших архітектурних шедеврів бувають настільки нудними, що простіше перегорнути сторінку.
Але слід віддати авторові належне – в деяких розділах його літературний талант проривається крізь педагогічні нашарування і відірватися від читання буває просто неможливо. Єдине, що в зазначеній книзі заслуговує на великий мінус, – то це ілюстрації. Здавалося б, що така тема має ілюструватися неймовірними фотографіями та реконструкціями. Але видавництво зробило їх виключно чорно-білими і дуже маленькими, тому очікуваного задоволення від гортання сторінок не одержуєш.
Перш за все книгу рекомендовано читати «студентам архітектурним спеціальностей», як про це і написано на титульній сторінці. Але і кожен, хто коли-небудь захоплювався красою храмів чи зачитувався історіями про давні цивілізації, обов’язково зацікавиться нею. Єдине, що треба врахувати, – це формат видання. Це не книга для дамських сумочок, і в метро її читати не зовсім зручно. Проте однозначно можна сказати – «Історія архітектури Стародавнього світу» стане достойним експонатом будь-якої домашньої бібліотеки.

Євген Боженко.