Новачок Ліги видатних джентльменів

Марек Краєвський Кінець світу в Бреслау. ─ К.: Факт, 2007.─ 388с.

Шановні джентльмени, зустрічайте новачка вашої Ліги. Це пан Ебергард Мокк ─ відомий польський детектив. Нічого, що від нього тхне перегаром, і костюм на ньому а-ля «музейний експонат». Він може гідно вписатися в компанію містера Холмса, і мсьє Пуаро, і господіна Фандоріна… Нумо, пане Мокк, ідіть ближче до гурту. Ми багатенько вже чули про вас: про ваші подвиги, й про пияцтво, і про любов до античності… Одним словом, про всі чесноти, якими вас обдарував відомий польський письменник Марек Краєвський. Щоправда, поки ми знайомі лише з одним твором із цілої серії про ваші пригоди ─ „Кінець світу в Бреслау”. Але й він доводить, що ви ─ “свій” у видатній Лізі!
Бо у цій книзі автор проводить героя через „вогонь, воду й мідні трупи”. Тобто труби, хоча трупів там все одно більше. Адже Моккові належить розкрити серію моторошних убивств, скоєних „календаревим маніяком”. Як і годиться, жодних натяків на особу вбивці. Втім, кримінальний радник Мокк знає напевне, що шукати пояснення жахливих злочинів потрібно в історичних архівах Бреслау… А читачеві, як завжди, випадає гадати, що ж поєднує нічим не схожих між собою жертв ─ музиканта-алкоголіка Ґельфрерта (розіп’ятого і вмурованого у стіну), безробітного слюсаря і затятого комуніста Гоннефельдера (четвертованого у власній кімнаті), міського радника Ґайссена (підвішеного в борделі догори ногами, з перерізаною паховою артерією). Спільне лише те, що біля кожної з жертв маніяк лишає „автограф” ─ листок календаря з датою…
Убивства ─ не єдиний план роману. Крім нього, події розгортаються і навколо російського аристократа Олександра фон Орлоффа, про апокаліптичні лекції якого теревенять всі міські газети. А на останньому плані, як завжди, дружина ─ молода, красива, яка досить нетривіально рятується від нудьги…
На презентації українського перекладу книги пан Краєвський згадав цікаву історію. Якось одна читачка зауважила письменникові, що вона не читає “другосортної” літератури, але любить його детективи й не відносить їх до “несерйозного” літературного розряду. Детективний жанр багато хто дійсно вважає низьким. Усім, хто поділяє цю думку, пропонуємо почитати роман Краєвського. Твір позбавлений вульгарності (яку в нас частенько називають „іронічністю”), традиційної для книг кишенькового формату. І, на радість, не обтяжений чейзівською манірністю. До того ж, „Кінець світу в Бреслау” обрамлено історичними принадами Польщі початку минулого cтоліття. Але від них не тхне нафталіном, а пахне дорогим тютюном і засушеними пелюстками троянд. Справді, автор перетворив історичний детектив не на відвідини музею, а на мандрівку в просторі й часі по місту Бреслау в минулому.
Тож, панове детективи, до вашої ліги зараховано нового, але, безумовно, достойного цієї честі письменника ─ поляка Ебергарда Мокка.

Іра Татаренко.