Історія, приправлена спеціями

Вольфганг Шивельбуш Смаки раю. – К.: Критика, 2007. – 256 с.

 За інтригуючою назвою книги Вольфганга Шивельбуша “Смаки раю” криється… наукове дослідження. А саме: “Соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів”, – як значиться в підзаголовку. Та нехай читача не лякає словосполучення “наукове дослідження”, що асоціюється з нудною й нецікавою оповіддю, мудруванням автора над вступом, основною частиною і висновками, як воно зазвичай буває. Бо ця книга – не лише для вузького кола культурологів. Сміливця, який взяв її до рук, чекає абсолютно непередбачувана винагорода. Текст “трактату” виявиться цікавою розповіддю, несподіваним поглядом на історію та культуру Європи від Середньовіччя до наших днів. А “головними героями” дослідження стануть… чай та кава, сіль та перець, тютюн та опій, пиво й вино і багато-багато іншого, екзотичного чи добре знайомого.
Класову боротьбу, зміну ідеологій та економічних умов, поведінку за столом та предмети щоденного вжитку аналізовано в дослідженні під незвичним кутом зору – і, виявляється, все це тісно взаємопов’язано. Власне, перед нами варіант популярного жанру альтернативної історії – історії Європи крізь призму побутування прянощів, наркотичних речовин, алкогольних напоїв та тютюну. Єдина відмінність – у міцному підґрунті фактів, якими доречно і невимушено автор стверджує свою концепцію історичної необхідності. Це – необхідність насолоди. І хоча мова йде про різні речовини, що їх людина вживає всередину, гастрономічний та медичний аспекти виявляються лише побіжними наслідками. От до чого, на вашу думку, може призвести потреба перцю? Звісно, не поодиноке прагнення спожити гостреньке, а потреба великої кількості людей. Ніколи не вгадаєте, хоча її наслідки записані у будь-якому підручнику з історії. Так, саме потреба у новому торгівельному шляху до Індії (з якої тоді ввозили перець) призвела до відкриття …Америки. А в чому втілилися протестантські моральні чесноти, якщо дивитися на них крізь призму щоденного вжитку трунків? Яка рідина стала ознакою, прапором нового прошарку суспільства, символізуючи собою на початку тверезість, раціональність та зменшення статевого потягу? Передбачаючи подив, відповім – кава.
Взагалі, почуття зацікавленого здивування – частий супутник у мандрах сторінками цієї книжки. Простий перелік назв деяких частин та розділів промовисто говорить сам за себе: “Ритуали”, “Еволюція шинквасу”, “Штучні раї ХІХ століття”, “Опій, пролетаріат і поезія”. Кожна історична доба у викладі автора отримує свій неповторний, у прямому розумінні, смак та аромат. Цьому неабияк сприяє легкий стиль викладення, а враження бесіди з освіченою, доброзичливою, наділеною м’яким гумором людиною не зникає до останньої сторінки книги.
Особисто я по прочитанні «Смаків раю» зрозумів, у якому стані Дмитру Менделєєву наснилася періодична система елементів, враховуючи те, що його попередня робота була присвячена з’єднанням спирту та води. Це, звичайно, жарт. Але цікаво, які думки після прочитання виникнуть у вас?

Андрій Гуренко.