Линва над Андріївським узвозом

Володимир Діброва Андріївський узвіз. – К.: Факт, 2007. – 248 с.

Однією із найцікавіших книжкових подій минулого року став “Андріївський узвіз” – новий роман Володимира Діброви, українського письменника, що зараз мешкає в Штатах та викладає в Гарвардському університеті.
“Книга року-2007” за версією Бі-Бі-Сі починається, як путівник: “Андріївський узвіз – вулиця в Києві, яка з’єднує низ міста з верхом”. Але не варто очікувати продовження туристичного екскурсу протягом усього роману. Бо ж фактографічна точність опису вулиці незабаром змінюється узагальненим нарисом життя типового українського інтелігента.

Людське життя надто коротке – лише п’ять зупинок, і ти вже сивий, розбитий інсультом, падаєш посеред вулиці й хтозна, чи піднімешся. Що лишається? Хіба що схопитися за линву минулого, щоб повернутися туди, де вже був. І з кожним кроком назад знімати з себе, немов лушпиння, дріб’язкові клопоти та інтриги, захоплення та невдачі, амбіції та проблеми, характерні певному вікові… Герой книги проходить п’ять зупинок: Статечний вік – Зрілість – Молодість – Юність – Дитинство. І наприкінці бачить, що навіть опинившись у точці відліку, не має змоги щось змінити: “В який би він зараз бік не пішов, він вже знає, чому його так вабить линва. Він бачив, що вона проходить через все його життя”.
У бліц-інтерв’ю одразу після новини про нагородження Володимир Діброва зізнається: “Чесно кажучи, я і не знав, що у мене є читачі. Я гадав, що це лише кілька людей, які професійно пишуть рецензії”. Тепер справа за вами – взяти до рук томик письменника. Якщо не для того, аби довести авторові його потрібність читацькій аудиторії, то бодай щоб отримати задоволення від хорошої книги.

Віта Левицька.