ДВА КАПІТАНИ – ЮНI Й ВIДЧАЙДУШНI

Ж. Верн. П’ятнадцятирічний капітан. Л. Буссенар. Капітан Зірвиголова. — Х.: ВД «Школа», 2004. – 528 с.

Коли під однією обкладинкою опиняються два твори, писані у різний час різними людьми, мимоволі задаєшся питанням – чи досить у них спільного, щоб стати сусідами? Чи не зашкодить читацькому враженню їх поєднання? Тим більше, якщо книга призначена для підлітків – а отже, повинна перехоплювати подих та тримати в напрузі від початку до кінця…

 

Проте це видання демонструє хороший смак упорядників. Обидва романи писані в схожому динамічному стилі та оповідають про молодих і відчайдушних капітанів. Одного з них – п’ятнадцятирічного ДікаСенда – Ж. Верн примусив керувати шхуною після трагічної загибелі команди та капітана, а іншого – на два роки старшого Жана Грандьє – Л. Буссенар послав у самісіньке пекло англо-бурської війни верховодити загоном таких самих юних хлопчаків-відчайдухів.

 

Пригоди на сторінках книги змінюються в такому шаленому калейдоскопі, що неможливо відірватися. Проте паралельно в обидвох романах проводиться «просвітницька» діяльність. Юні читачі дізнаються чимало нового про історію, географію, біологію. Більше того – про військове мистецтво та навіть (за умови уважного прочитання, бо око таки трошки ковзає на безлічі деталей) про будову корабля. Чимало придадуться у процесі пізнання добротні примітки упорядників – вони »скроєні» явно з розрахунку на читача-підлітка, тому не грішать надмірною науковістю, а пояснюють все так, як є. Це – приємна несподіванка цього видання.

 

А от щодо сюжету та персонажів, то особливих відкриттів вони не принесли. Порівняння якості творів – явно на користь Ж. Верна. Адже Л.Буссенар оповідає про свого капітана Зірвиголову якось надто вже емоційно та непослідовно. Немає цілісного сюжету – оповідь розпадається на окремі фрагменти: ось Зірвиголова підриває бронепоїзд, ось – передає важливий пакет документів, а ось – втікає з полону, перебравшись у дівоче вбрання. Єдиний момент, який міг би логічно поєднати композицію роману – помста вбивцям рятівника Зірвиголови – надто вже передбачуваний. Усім ясно, що Жан таки дістанеться до своїх ворогів… А от у «П’ятнадцятирічному капітані» інтрига витримана вміло. Проте міркувати про її перипетії – справа невдячна. Бо більшість дорослих читачів цей роман вже тримали в руках, а у більшості маленьких – це ще попереду.

 

І все ж романи Ж.Верна та Л.Буссенара виглядають разом навітьдуже непогано. Карколомні пригоди та рішучі вчинки вдало розбавлені комізмом окремих ситуацій і персонажів (ентомолог «не від світу цього» Бенедикт із «П’ятнадцятирічного капітана» та паризький босяк-пройди­світ Фанфан-Тюльпан із «Капітана Зірвиголови»). В міру жорстокості та натуралістичних описів, без яких годі сподіватися на правдоподібність настільки небезпечних пригод. І – віра в Добро, Справедливість і підтримку друзів. Хлопчакам 11-15 років все це дуже припаде до душі. Тим більше, що в обох романах – жодних сентиментальних нюнів не виявлено (ні кохання, ні слізних прощань, ні розчулених зустрічей). Тільки війна, боротьба, небезпека та героїзм.

 

А наприкінці – ложка дьогтю: переклад міг би бути кращим, та й, на жаль, невідомо, чиєму перу він належить…

Віта Левицька