Читати чи не читати…

Марґерит Мітчел. Розвіяні вітром. Кн. у 2 томах. – Х.: Фоліо, 2004. – 590 с. + 590 с.

Коли хочеш перечитати книгу, від якої був у захваті ще в дитинстві, виникають двоїсті почуття. По-перше, невпевненість — чи не зіпсується враження дитячих років? По-друге, цікавість — як сприйматиметься книга сьогодні, чи не знайдеться в ній безліч некомпетентностей письменника? Такі ж емоції викликає роман Маргарет Мітчелл «Розвіяні вітром». Однак до двох попередніх додається й третє почуття — нерішучість. Адже, певно, усі читали «Унєсьонниє вєтром», але ж ніяк не «Розвіяні…». Нині ж у шанувальників творчості Мітчел з’явилася чудова нагода порівняти майстерність двох перекладачів — російського та українського, а заразом освіжити в пам’яті сюжетну канву роману.

 

Отож, залишивши всі емоції, окрім цікавості, позаду, ви маєте нагоду поринути у світ героїв роману «Розвіяні вітром». Мітчел подарувала чудову можливість читачам пройтися червоними землями Атланти, завітати на світські прийоми аристократичного товариства, відчути гуркіт Громадянської війни Півдня та Півночі 1861‑1865 років, а також простежити за впорядковуванням життя головних героїв у часи повоєнної Реконструкції. А головне — стежити за пригодами героїні — Скарлет О’Хара.

 

Маргарет Мітчел працювала над своїм єдиним романом майже десятиліття. Вона прагнула відтворити події якомога реальніше, без історичних неточностей, з урахуванням усіх регіональних та діалектичних нюансів. Певно, частково в цьому й причина всесвітньої популярності «Розвіяних вітром».

 

Роман припаде до душі не лише домогосподаркам, як традиційно визначають коло читачів любовних романів. Не розчаруються після прочитання й шанувальники історії, адже ніде так точно не відображено усі події, які відбувалися в Атланті й на її околицях останні двадцять чотири години кампанії Шермана. Крім відсутності неточностей в історії Півдня, не знайдеться на сторінках «Розвіяних вітром» неточностей економічного характеру. Мітчел до дрібниць вивчила всі нюанси торгівлі й фінансів того часу, тому й присікуватися до зображення спекулятивних дій героїв під час війни чи після неї сенсу немає.

 

Свого часу, коли роман уперше з’явився друком, усі критики зустріли його одноголосно: «У зображенні величезного за діапазоном і складністю суспільного життя періоду війни «Розвіяні вітром» Мітчел близькі «Війні і миру» Толстого…» І з цим важко не погодитися.

 

Видавці ж україномовного перекладу книги виконали нелегке завдання — якомога точніше передати всі голосові розбіжності персонажів. На сторінках роману кожен герой розмовляє по-особливому: кожному притаманний певний тембр й інтонація. Працюючи над текстом, перекладачі керувалися сучасними правилами транскрибування, що надало тексту певного українського колориту.

 

Тож не забувайте перечитувати давно відомі вам книги й не хвилюйтеся. У кожен період життя усі літературні твори сприймаються по-різному. Але від того вони не втрачають свого значення, а навпаки — набирають якихось чіткіших форм і повноти змісту.

 

Юлія ШЕРЕТЬКО