Звільнення від ілюзій та упередження

Остен Дж. Гордість і упередження./ Переклад з англійської. – Х.: Фоліо, 2005. – 350 с.

У американському фільмі «Сваха» є персонаж – консультант книгарні, який любив покепкувати з читачів-любителів масової літератури, підсовуючи їм класику замість легкого чтива. Якось відвідувачка попросила свіжий жіночий роман. «Забудьте про сучасних авторок, – відповів він, – візьміть краще «Гордість та упередження» Джейн Остен – там є все, що вам потрібно: любовна інтрига з хепі‑ендом, витончені почуття, незабутні характери». Іронічна тітонька Джейн жила в часи, коли кіно не існувало навіть у проекті, але їй цей епізод, напевно, сподобався б: приємно ж бути автором книги, яка є об’єктом уваги й університетських професорів, і сценаристів серіалів.

 

Остен завжди знущалася з романів, сповнених бурхливими нереалістичними пригодами, пафосною романтикою, надривною емоційністю. «Гордість та упередження» відтворює милу та просту атмосферу довікторіанської англійської провінції 19 століття, де пліткують про сусідів, видають дочок заміж, обговорюють нові фасони капелюшків. І все ж відірватися неможливо: це майже детектив, тільки розгадати треба, не хто кого вбив, а хто про кого що думає, хто в кого закоханий, хто полює за посагом і хто зрештою з ким одружиться. Погодьтеся (відкинувши зайве лицемірство) – це надзвичайно важливі питання, якими ми всі щодня переймаємося.

 

У літературі нерідко постать героя буває так колоритно виписана, що ніби відривається від конкретного сюжету, стає знаковою сама по собі – як Швейк чи Шерлок Холмс. Джейн Остен створила надзвичайно цікаві жіночі образи – абсолютно протилежні наївним, надміру тендітним, зарюмсаним, вічно готовим знепритомніти героїням сентиментальної літератури. Свою героїню Елізабет Беннет з «Гордості та упередження» авторка надзвичайно любила, і, як вважають, наділила деякими власними рисами. Спостережлива та іронічна Елізабет розважається тим, що вивчає людські характери: «Фігури дурнів постають перед нею просто-таки в променях краси», – писала Вірджинія Вульф. Думка молодої дівчини нікого особливо не цікавить – і вона завбачливо тримає її при собі. Звісно, життєвого досвіду не завжди вистачає – і його набуття, звільнення від ілюзій та упередженості, глибше пізнання людської натури становить психологічний сюжет. Задосягнення реалістичного бачення стосунків між людьми героїня отримує приз – вдале заміжжя.

 

Ведучи розмову про роман Остен, неможливо оминути її стиль. Один із мемуаристів середи­ни 19 століття відзначив любов тієї доби до менуету: танцю етикетного, поважного, театралізованого, у якому надзвичайно важливо витримати гідну позу. Герої «Гордості та упередження» і справді ніби виконують цей старовинний танець: розходяться і сходяться, обмінюються реверансами та продуманими репліками, делікатно вивчають партнерів з-поза віяла.

 

На жаль, задоволення від тексту немало псує переклад. По-перше, роман рясніє жахливими русизмами («розстроїлась», «невпопад»). По-друге, переклад абсолютно далекий від легкості оригіналу, де кожна фраза відточена, відшліфована до блиску.

 

Ольга РАДОМСЬКА