ЗНО з української: робота над помилками

Уже другий рік усіх абітурієнтів, незалежно від вибору майбутнього фаху, змушують здавати обв’язкові тести з української мови та літератури. Введення Зовнішнього Незалежного Оцінювання є частиною Болонської системи освіти та, як і вся система, що нині мінливим, неадекватним, але стрімким темпом прищеплюється до радянських канонів освітнього процесу ВНЗ, спричинило бурхливі суперечки. Найбільше “проти” було якраз стосовно примусовості екзаменаційного випробовування з мови (це ще якось зрозуміло, адже раніше всі писали диктант) та особливо – літератури (це ж стільки всього треба перечитати!). Головне зауваження – стосовно неприйнятності (недоцільності) літературного іспиту для абітурієнтів технічного профілю. Однак такий подвійний формат обов’язкового тесту відстояли, узаконили і застосували вже двічі.

 

 

Якщо говорити глобально – проблем було виявлено надто багато, і більшість із них пов’язана саме зі шкільним викладанням української літератури, яке ніколи не орієнтувалося на тестові перевірки. Лунали перестороги про те, що повноцінно перевірити знання зі словесності за допомогою сухих та ще й письмових завдань – неможливо. Окрім того – існували побоювання щодо різниці в підготовці учнів сільських і міських середніх навчальних закладів, зокрема за рівнем забезпеченості підручниками та посібниками. Але тестування якось та й проводиться уже два роки поспіль. І освітяни стверджують, що нічого складного тут немає. Головне – сумлінно вчитися у школі. Отож, що потрібно старшокласнику, аби здати літературну частину тесту ЗНО на найвищий бал? Спробуємо це з’ясувати на матеріалі минулорічних та цьогорічних тестів.

 

 

Із-поміж двадцяти з гаком тестових питань з української літератури за 2008-2009 роки основна маса стосується творчості митців ХХ століття – тут вимагається як текстуальне, так і теоретичне знання явищ і постатей. І якщо минулого року було немало запитань на знання теорії літератури, то цього частіше давались атрибутивні завдання (на встановлення автора за уривком чи навпаки). Кидається у вічі зменшення кількості питань про Тараса Шевченка (із трьох у 2008-му – до одного в 2009-му), причому в тестах майже незмінною лишилася структура прив’язки образу Прометея до поеми „Кавказ”. Із фольклору другий рік підряд було достатньо, логічно розмисливши, розібратись у тематичному різновиді народної пісні. Щодо „Слова про похід Ігорів” – то тут анекдотично звучить правильна відповідь, яка не виходить за межі назви самого твору (треба було вгадати дію Ігоря та його слова). Стосовно стилів тести не забувають нагадати, правда, у різних формулюваннях, що „Intermezzo” М. Коцюбинського – це імпресіонізм, а „Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка – це сентименталізм. Родзинкою обох тестів є подібні питання на впізнання за цитатою другорядних персонажів із „Мазепи” В. Сосюри та „Марусі Чурай” Л. Костенко. Також винятково незрозумілою є надмірна популярність постаті Є. Маланюка в ЗНО-2009 (цілих три питання). Про „Чорну Раду” П. Куліша знов-таки зазначають, що це перший історичний роман про добу Руїни (що, в принципі, є не зовсім вірним у світлі сучасних літературознавчих розвідок). І ще багато подібних сталих і, на превеликий жаль, не зовсім цікавих фактів із нашої літератури.

 

 

Прикро, що наживаються на ЗНО добросовісні й частіше не дуже укладачі посібничків із підготовки до незалежного державного оцінювання, які переважно гарантують панацею стражденним учням, обіцяючи їм знання без читання першоджерел. Хоча мета упорядників тестів якраз у тому, щоб запитання не виходили за рамки шкільних підручників, і, як ми вже з вами пересвідчились, одне навіть тільки уважне навчання у випускному класі вже може забезпечити певний результат. І одним із недоліків тестів поки що лишаються занадто формалізовані та обмежені завдання із середньої ланки навчання (8-9 класи).

 

 

Останньою частиною тестів є твір, чи то пак власне висловлювання. У 2008 році вимагалося поміркувати над тим, чи дійсно „Великий талант вимагає великої працелюбності”, тоді як 2009-го треба було підтримати чи спростувати думку Г. Сковороди: „Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця”. Із цими завданнями, за свідченням абітурієнтів, було найбільше мороки. По-перше, мало хто став сперечатись із думкою славетного філософа чи тезою про талант та працю. Тому, по-друге, багато хто писати твір просто не став, аргументуючи це тим, що не вміє, не навчений, чи банально не спромігся щось дописати до теми, із якою й так згоден (мовляв, все правильно ви кажете, не маю інших виразів, щоб сказати теж саме та ще й на, уявіть собі, 200-250 слів!). Таким чином, окреслююється одна з головних і, напевно, на диво живучих проблем шкільного навчання: учні не вміють формулювати свої думки у зв’язне повідомлення.

 

 

Усе це дозволяє підсумувати ті аспекти, на які слід звернути увагу через рік. Тобто до чого варто готуватись і що знати, йдучи в 2010 році на ЗНО. Адекватно опанувавши програму останнього шкільного класу, гарно вивчивши з десяток термінів (тропи та поетичні розміри) та начитавшись підручників-посібників із української літератури за останні 2-3 навчальні роки, можна сміливо здавати ЗНО. До того ж добре було би потренуватись у написанні творчих завдань – а це не настільки вже й неймовірно. Зрозуміло – потрібно докласти деяких зусиль, але в жодному разі – не надзусиль.

 

 

Цікавий досвід проведення тестування може дати Росія. Там процес „болонізації” освіти теж відбувається не безхмарно, проте стосовно ЗНО вчитися повинні поки що вони у нас, а не ми в них. Адже Російська Федерація цього року зробила тестовими й обов’язковими тільки російську мову та математику у вигляді ЄДЕ (Єдиного державного екзамену). Колами інтелігенції шириться занепокоєння: якщо не зробити й літературу обов’язкою в додатку до мови, то через кілька поколінь можна зіштовхнутись із гуманітарною кризою. Оскільки по-європейськи мислячі учні прагматично припинять читати класичні твори та будуть готуватися до тих дисциплін, які стануть основними для їх навчання й кар’єри. Ця проблема подібна до нашої: якщо не змусити всіх здавати обов’язкові мову й літературу, то ніхто їх не буде вчити взагалі. Така вона, психологічна мотивація ЗНО. Тішить, що ми вже поступово звикаємо, вчимося на помилках, поки сусіди натужно готуються ці помилки робити…

 

Максим Нестелєєв