Буккросинг – колообіг книжок у природі




Услід за футквестом, автоквестом, флешмобом, фаршингом, пік-апом та ще силою інших, не завжди зрозумілих понять сучасного світу, з’явилося ще одне, яке має всі шанси підкорити наші читацькі серця, оскільки воно, на відміну від вищенаведених, безпосередньо пов’язане з книжкою. «Буккросинг» (від англ. bookcrossing, дослівно – «книгообіг») – таке ім’я отримав сучасний рух затятих бібліофілів, які, прочитавши книжку, не ставлять її на полицю, а лишають у якомусь публічному місці, де її може підхопити будь-який випадковий читач. Для того, щоб – теоретично – у свою чергу десь «забути» після прочитання. Буккросери (чи просто кросери) називають це «відпустити» книжку гуляти світом.

 

 

«Відпусти, я благаю, відпусти…»

 

 

Походження буккросингу дехто пов’язує з відомою англійською звичкою залишати прочитану в метро газету на сидіннях у вагоні, аби наступний пасажир міг теж прочитати її. Не виключено, саме цей приклад надихнув спеціаліста з Інтернет-технологій американця Рона Горнбекера, котрий у 2001 році ініціював створення проекту Bookcrossing, популярність якого із США швидко поширилася за океан – у Францію, Італію, Німеччину – і нарешті докотилася до України. Ідея буккросингу захопила вже понад 400 тисяч людей у понад 130 країнах світу.

 

 

Не применшуючи впливу щедрих пасажирів лондонської підземки, всетаки можна твердити, що своєю появою і подальшим бурхливим життям буккросинг зобовязаний насамперед психології читача, у якій є місце для шляхетних книжкових ідей. Адже часто ми думаємо не тільки про власне задоволення – нам хочеться також ділитися ним з іншими, себто дати почитати книжку друзям, родичам, просто знайомим. Мабуть, саме на це бажання читача і спирається буккросинг. Його механіка проста: прочитав – передай іншому.

 

 

Якщо де-небудь, наприклад, у метро, в парку, на підвіконні ви знайдете, здавалося б, загублену книжку, – не втратьте нагоди взяти її собі. Можливо, розгорнувши її, ви прочитаєте на форзаці щось на зразок: «Любий друже! Ти знайшов незвичайну книжку: це частина всесвітньої бібліотеки «Буккросинг». Прочитай її та відпусти». «Відпустити» – означає «забути» книжку або на тому самому місці, де ви її знайшли, або ж і деінде.

 

 

А як бути, якщо ви не бажаєте віддавати свою книжку невідомому перехожому, а хочете, щоби вона потрапила саме до рук інших кросерів? У США та Європі можна лишити свою книжку –

і взяти навзамін якусь іншу – на спеціальному стелажі, що є у деяких книгарнях, магазинах і навіть супермаркетах. Крім того, буккросери часто домовляються між собою про якісь затишні, приховані від очей несумлінних індивідуумів місця, де лишають свої скарби. Власне, українські буккросери, найчастіше обирають останній варіант, підозрюючи, що не весь наш народ готовий одразу адекватно зрозуміти ідею і гідно прийняти безкорисливий книжковий дар. Мисливців на макулатуру ж бо у нас чимало. Тому якщо хочете долучитися до руху кросерів – шукайте спеціально відведені для цього місця. У Києві це, наприклад, валіза у кав’ярні «Купідон», барна стійка у клубі «Барабан», підвіконня та спеціальний стіл в Національному Університеті «Києво-Могилянська академія». А нещодавно поличка буккросерів з’явилася у київській книгарні «Є».

 

 

Перелітні книжки

 

 

Незважаючи на зовнішню хаотичність, буккросерський рух добре організований. Він виходить з ідеї, що всі «відпущені» книжки належать до «світової бібліотеки», хоча

і циркулюють у ній цілком вільно. Справжні буккросери позначають свої книжки, реєструють їх в Інтернеті та відстежують їхнє переміщення – дуже подібно до того, як натуралісти окільцьовують перелітних птахів, щоби дізнатися їхні маршрути.

 

 

Отже як відрізнити просто загублену книжку від тієї, що належить до світової бібліотеки? Остання має містити деяку інформацію, вклеєну кросером:

 

 

1. Попередження про те, що ця книжка не є загубленою.

2. Правила поводження зі знахідкою. Книжку слід зареєструвати на спеціальному сайті, щоби той, хто її відпустив, а також той, хто за нею полює, знали, що вона в хороших руках; після прочитання слід знову зайти на сайт та вказати, коли

і де книжку було відпущено.

3. Реєстраційний номер книжки

у всесвітній бібліотеці.

 

 

Головний сайт у цій системі – американський (www.bookcrossing.com). Є сайт російський, яким послуговуються й українські буккросери – www.bookcrossing.ru. Найближчим часом очікується поява нашого власного ресурсу (www.bookcrossing.com.ua),

а поки вітчизняні кросери тусуються так званою спільнотою в «живому журналі».

 

 

А ось, наприклад, як виглядає інформація про відпущену українську книжку на російському сайті: Книги, отпущенные в городе Киев

«Лексикон таємних знань»

Автор: Тарас Прохасько

Категория: Проза, художественная литература

КН: 773391153

Статус: путешествует

Описание: твердый переплет

Добавлена: 15.02.2006 11:41 кроссером tetyanka

Отпущена: 03.03.2006 22:00 в городе Киев кроссером tetyanka

Найдена: пока никем не найдена

 

 

«Зробімо світ бібліотекою!»

 

 

 

Що ж до авторів, книжки котрих перебувають в обігу на українських теренах, то тут повне розмаїття: від Лесі Українки до Генрі Міллера та Джорджа Оруелла (до речі, на американському сайті інформацію проструктуровано як рейтинг, з якого видно: там частіше за все відпускають книжки Дена Брауна та Джона Грішема). Усі ці імена відомі, але буккросинг – явище лояльне і до малознаних авторів. Для них буккросинг може виступити як ще один шлях до читача. Звісно, не такого масового, як хотілося б, – та з іншого боку, книжка може потрапити саме в потрібні руки.

Що думають видавці про буккросинг? Дехто ставиться до нього з певною недовірою, оскільки вважає, що безкоштовне розповсюдження книжок може нанести видавничому бізнесові збитків через зменшення продажів. З цією думкою одначе категорично не погоджується директор одного відомого французького видавництва, який вважає, що все якраз навпаки. Адже людина, що знаходить книжку, може пізнати або згадати, що воно за насолода – чи тання – і, гляди, наступного разу піде до книгарні. Цей французький видавець сам активно займається поповненням бібліотеки буккросингу книжками свого видавництва.

 

 

В Україні деякі видавці, можливо, і мають намір використовувати можливості буккросингу як додаток до класичних маркетингових ходів, одначе про це поки що нічого не чутно. А це, напевно, була би непогана реклама: адже якщо тому, хто знайде книжку, вона сподобається, він може захотіти ознайомитись і з іншими книжками цієї серії або цього видавництва.

 

 

Гасло буккросерів – «Зробімо світ бібліотекою». Мабуть, серед сучасних модних розваг буккросинг – найшляхетніший. Хоча б через те, що він не ставить перед собою комерційних цілей: безкорисливість тут – один із основних принципів (щоправда, в США таки примудрилися заробляти на буккросерах, випускаючи наклейки для книжок та їхню символіку – зображення книжки, що біжить).

 

 

Сама ідея оздоровлювати людство, лікуючи його від снобізму за допомогою доступної і хорошої книжки, заслуговує на найкращі компліменти. Тож нам нічого не залишається, як приєднатись до цього руху й «випустити» у світ хоча б одну книжку – може, вона потрапить саме до того, кому найбільше потрібна.

 

Ольга Романько