КОМПАС ДЛЯ СУЧАСНОГО ТУРИСТА: Огляд путівників

17519Що треба, аби розпочати мандрівку? Знайти час і гроші, обрати собі компанію до душі, спакувати найнеобхідніше — і гайда.

Стоп. У цій схемі бракує наріжного каменю. Адже першим кроком будь-якого мандрівника є визначення маршруту. І хоча з утіленням накресленого шляху трапляються казуси — згадаймо хоч би Колумба — але навряд чи мандрівка розпочнеться, якщо просто лежати на дивані й вагатися: куди б його податися?

Мандрівники, що найбільш віддані традиції, обраний маршрут зможуть пройти, керуючись виключно компасом або ж розташуванням небесних світил. Але такий спосіб торування шляху сьогодні привабить тільки романтиків від маківки до п’ят. Приземленіші мандрівники придбають карту чи атлас шляхів тієї місцевості, яку збираються відвідати. Та й цього буває замало. Не хочеться гайнувати подорож на дрібниці — краще вільно смакувати задоволення від нових вражень. Де заночувати, як підкріпитися і, зрештою, що дивитися? Що це за дивовижна пам’ятка, яка трапилася на шляху? Відповіді на подібні запитання найліпше шукати в одному з численних путівників.

Для тих, кому достатньо стислих відомостей, існують путівнички, які буквально «виросли» з карт: це стислі нотатки про пам’ятки із фотографіями й даними на звороті мапи (Карта паломника. palomnytstvo kyevomОдноденний маршрут святинями Києва. — К.: Світ успіху, 2006) або довідник адрес, фактів, цікавих місць — знову ж таки, із детальною картою, прикріпленою до книжки (Переяслав-Хмельницький. Путівник-довідник-записник (з картою). — К.: Видавець Якубець А.В., 2008). Мінімалістичний стиль, кишеньковий формат, чіткість даних дозволяють сміливо включити схожі видання до списку необхідних речей у дорозі: вийняв, погортав, знайшов потрібну інформацію. Ані розкішних ілюстрацій, ні художніх описів чекати від таких путівників не варто. І ще шкода: через це вони знадобляться хіба на одну мандрівку. Звісно, Музей народної архітектури і побуту в Переяславі-Хмельницькому за кілька років нікуди не подінеться, але графік роботи, контактні телефони багатьох закладів швидко втрачають актуальність.

Якщо ж таку брошурку ви відкладете, погортавши, — мовляв, цього мало, — тоді зверніть увагу на серії від видавництв «Картографія» та «Богдана». Перше пропонує путівники по регіонах: «Центр», «Північ», «Захід». Друге видавництво випустило книги, присвячені областям. Такі видання призначені для любителів самотужки креслити туристичні маршрути. Або, наприклад, зупинившись у обласному центрі, методично об’їжджати ближні й дальші околиці в пошуках цікавинок. Зокрема, путівник «Чернігівська область» (К.: Богдана, chernigivshchyna2009) містить відомості про історію, архітектуру, флору та фауну краю. З книги, крім адрес і телефонів стратегічних пунктів та підказок про транспорт, можна дізнатися чимало цікавого — наприклад, що в Чернігові до наших днів зберігся найдавніший храм Київської Русі – Спаський собор (побудований на початку ІХ ст.). Видання має формат, зручний для того, щоб узяти путівник із собою в дорогу, але при тому виконане на якісному папері й оздоблене безліччю ілюстрацій. Особливо ефектно  зображення виглядають у розділі, який зіставляє події Чернігівської хроніки з подіями всесвітньої історії.

Тим, хто воліє довірити прокладання екскурсійного маршруту фахівцям, радимо звернути увагу на видання «Автомобільна прогулянка Україною» (К.: Балтія-Друк, 2008) або цілу серію путівників від видавництва «Грані-Т», назви котрих говорять самі за себе: «7 мандрівок Полтавщиною», «10 маршрутів вихідного дня навколо Києва», «44 дерев’яних храми Львівщини». avtomobilna progulankaПутівник від видавництва «Балтія-Друк» уже встиг стати «класикою жанру» — він полюбився читачам високою якістю і вдалим виконанням. Щоправда, яка якість, така й ціна — тож це видання мігрувало до категорії подарункових. А охочим придбати путівник за демократичною ціною краще обирати серію від «Грані-Т». До прикладу, візьмемо видання «2 береги Збруча» (К.: Грані-Т, 2008). Ця книжка вирізняється дуже приємним стилем викладу інформації, який дає навіть суто літературне задоволення (незвичне явище як на путівник), а ще — увагою до кожної деталі, яка трапляється на шляху. І факти історії, й народні перекази, і цікаві культурологічні висновки, — все, чим живе допитливий мандрівник, прямуючи від витоків Збруча, до його гирла, «де колись «когут піял на три держави» на стику кордонів Польщі, Румунії та УРСР-СРСР». До переваг путівника належать також історичні карти й хороші світлини.

2 beregy zbruchaЯкщо й це для вас надто просто, то прошу долучитися до категорії особливо “просунутих” туристів, ба більше — майже краєзнавців. Для таких фанатиків українські книгарні пропонують три варіанти путівників. Перший радимо тим, хто притримується правила «краще один раз побачити», — це розкішні альбоми зі світлинами. Одному з найпривабливіших міст України присвячена книга Юрія Николишина «Загадковий Львів» (Л.: Апріорі, 2008). Збірник мистецьких фото у супроводі коментарів чотирма мовами передає атмосферу й показує більше, ніж здатне вловити око навіть найпильнішого туриста. Крупний план і панорамна зйомка згори, деталі оформлення будівель та інтер’єри, різні пори року та настрої… Розкішні фотографії розповідають про Львів значно красномовніше, ніж лаконічні нотатки на берегах. Другий варіант «спеціалізованих» путівників найбільше припаде до душі небайдужим lviv - misto geroivдо історії. Йдеться про географію в персоналіях — так, для того, щоб заглибитися в атмосферу пам’яток, автор книги «Львів. Місто наших героїв» (Л.: ЛА «Піраміда», 2009) пройшов кількома маршрутами, тісно пов’язаними з націоналістичним рухом першої третини ХХ ст. Третій різновид путівників для фахівців радимо тим, кому більше за все важить епоха, кому цікаво повернутися назад на кілька десятиліть чи навіть століть і подивитися, хто ходив вулицями знайомих міст, де й як жив, чому й навіщо будував споруди. Це теж історія, але в культурологічному ракурсі. Саме такі книги зараз з’являються рідко. Тим більш приємні окремі здобутки — наприклад, «Прибуткові будинки Києва» авторства науковця Дмитра Малакова (К.: Кий, 2009).

І наостанок ще одна реінкарнація путівника — книга, яку хотілося б мати на поличці для того, аби гортати вечорами, примовляючи: «Тут я був… І тут я був… А сюди ще поїду…» Такий альбом не те що в кишеню не покладеш — навіть у найбільшій валізі навряд чи йому знайдеться 100 vyznachnyh miscмісце (Україна. 100 визначних місць. — К.: Ваклер, 2009). Натомість книгу, в якій описано та показано безліч мальовничих куточків нашої батьківщини, можна подарувати: іноземцю як презент на згадку про Україну, другові-емігранту, щоб пробудити ностальгію, або самому собі — на згадку про захопливі подорожі.

У рубриці «Путівники» на сьогодні налічується близько сотні видань. Навіть якщо розширити її тими книгами, які на додачу є ще й художніми альбомами чи історичними розвідками, із пропозиції українських видавництв не вдасться нашкребти дві сотні видань для мандрівників. А треба, щоби було значно, значно більше. В уяві постає спеціалізована книгарня, де на полицях є брошури й листівки, каталоги цікавих місць і дотепно описані маршрути, проспекти про кожнісіньке містечко, селище чи хутір, де є що подивитися. Бо не описане в книжках, не сфотографоване, невідоме багатство України в сотні разів більше за те, про яке оповідають усі перераховані путівники.

Віта Левицька