Кілька слів про українську фантастику

З усіх існуючих визначень фантастики мені особисто імпонує запропоноване у 1968 році болгарським ученим Цветаном Тодоровим. Він вважав, що справа особливості жанру не є визначальними. Вся справа у читачах, сприйнятті ними того чи іншого твору. І дійсно: те, що одному видається дивовижним, для іншого буденне. Свого часу мені, гуманітарію, розповідь про клонування овечки Доллі видалася неймовірною. Але ж були люди, які розрахували, здійснили такий експеримент і вірили у його успіх! Так само фантастичними можна вважати новини з газет. Донецькі вчені навчилися вирощувати клітини серця і працюють над створенням штучних донорських органів. На узбережжі Азовського моря, виявляється, живуть і мирно плодяться велетенськї змії, які можуть конкурувати із славнозвісною Нессі. Та чого далеко ходити – спритні підприємці з „Еліта-центру” якимось незбагненним чином продавали одну квартиру по чотирнадцять разів! Хіба це не фантастика? Мабуть, таки недаремно російська дослідниця Ольга Фрейденберг вважала фантастику породженням реалізму…

 

Магія, жахи та науковий прогрес

 

Та годі з цим. Думки більшості вчених щодо жанрового визначення можна звести до спільного знаменника: фантастика (байдуже, про що йде мова: літературу, кіно чи образотворче мистецтво) будується на контрасті двох світів – реального та ірреального. Література про надзвичайне, ірреальне сягає корінням чарівної казки. Цветан Тодоров у книзі „Вступ до фантастичної літератури” простежив її еволюцію аж до Гофмана, Гоголя та Едгара По й висловив думку про те, що розвиток фатастики йшов двома шляхами – шляхом літератури „див” і літератури „жахів”. Важко не погодитися. Проте про третю потужну лінію – науково-жульвернівську – дослідник чомусь не згадав.

 

Є три найпоширеніші різновиди фантастики: наукова (science fiction), фентезі (fantasy) і жахи (horror). Появу наукової фантастики зумовила промиcлова революція XIX століття. І відмінність між двома світами у творах такого типу — наукова, технологічна, історична або соціологічна. Як класичні приклади можна розглянути твори того ж таки Жуля Верна або „Прекрасний новий світ” Олдоса Гакслі.

 

У творах, що належать до жанру фентезі, відмінність між світами суто магічна. Як, наприклад, у Клайва Стейплза Льюїса: в Англії люди гинуть від вибухів і пострілів, а от у Нарнії достатньо кількох крапель чудодійного засобу, щоб усі рани загоїлися.
І, нарешті, жахи. Тут, мабуть, усе зрозуміло з назви: вампіри, зомбі, привиди… Можна згадати „Дракулу” Брема Стокера або “Франкенштейна” Мері Шеллі.

 

Фантастика в Україні – реальність чи… фантастика?

„Приклади прикладами, – скажете ви, – але всі вони – іноземні. Де ж наше?” З півроку тому мені випало бути на науковій конференції і дізнатися: в Україні пишуть і захищають дисертації про… визначення й жанрову класифікацю фантастики. І ці праці вважаються новаторськими! Не аналіз певного твору чи творів вітчизняного письменника-фантаста, а теорія – з усього світу по нитці. На питання, чому так склалося, учені знизують плечима: „У нас же й теорії немає…” Справді, у Літературознавчому словнику-довіднику, виданому і неодноразово перевиданому „Науковою думкою”, про наукову фантастику, фентезі й жахи жодної згадки! А студентам-філологам саме його радять мати за настільну книгу… Невже нам справді немає про кого й про що написати у словниковій статті?

 

Факти свідчать про протилежне. Українські письменники Марина та Сергій Дяченки та Г.Л. Олді були визнані кращими фантастами Європи! До того ж, ці автори не належать якомусь одному жанру. Фентезі-роман „Ритуал”, не так давно виданий українською мовою (зазвичай Дяченки пишуть російською), цілком справедливо вважається одним із кращих творів такого типу в Україні. Принцеса, яка зовсім не прекрасна. Дракон, який насправді… людина. Герой, який насправді не герой. Здавалося б, казка, але казка всупереч усім канонам. І персонажі там виписані, немов у серйозному психологічному романі. Не по-дитячому. Дитині „Ритуал”, який деколи зараховують до дитячого чтива (мабуть, тому, що вийшов у видавництві „А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га”), не дуже й даси. Бо казових героїв там нема, є люди. І кожен прагне своєї мети. Маленької, особистої, людської. До речі, книга саме цим і зачіпає, адже бажаючих ощасливити цілий світ дуже багато. Набагато менше здатних зробити щасливою хоча б одну людину .

 

Гідними зразками наукової фантастики є „Дика енергія. Лана” та „Армагеддом”, який переносить читача у майбутнє. Майбутнє має одну цікаву особливість: кінець світу там настає… кожні двадцять років. Мимоволі згадується Симоненкове: „І жити спішити треба, й кохати спішити треба…” Без жартів. Твір насправді оригінальний, змушує замислитись: а що б ти робив, якби знав, що лише за двадцять років (чи кроків) від тебе загибель? Як би ти кував свою долю?

 

На десятки захопливих і справді нових творів у Дяченків, мабуть, лише один „прокол” – „Підземний вітер”. Дівчина-дух вулиць Улія покохала людського парубка, який мріє стати зіркою шоу-бізнесу. Проте він обирає ефектну й розбитну пані-продюсерку, а нещасну закохану поглинає Підземний… Одним словом, Той, що в метро сидить. Десь ми вже подібне читали, не пригадуєте?

 

Та справа не у „проколах” авторів, а от у чому. Спробуйте вийти на вулиці міста (для зручності – Києва) й запитати у перехожих, кого з українських письменників-фанастів вони знають. Дяченків назвуть. Й Олді назвуть – шанувальники жанру (хоча не всі знатимуть, що це не один письменник, а цілих два). Добре, якщо серед опитаних вам трапиться людина, здатна назвати імена Олександра Зорича, Володимира Васильєва, Наталі Чибісової чи Тараса Завітайла. І все. Бажаючи, немов на аукціоні, назвати більше, я вирушила у похід по книгарнях – у пошуках саме української фанатастики. Вдалося „виловити” два альманахи та кілька книжок молодих авторів, яких видає „Наш час” у серії „Українське фентезі”. Зовсім небагато. Зате від творів російських та інших чужоземних авторів полиці аж тріщать! Є все: від братів Стругацьких, давно вже класиків, до Ольги Громико та Олени Малиновської, які кілька років тому були відомі тільки завсдіникам Інтернету. До речі, витягати письменників-фанастів зі всесвітнього павутиння береться російське видавництво „Армада”. У результаті молоді білоруські й українські автори починають писати російською й деколи отримують за це премію „Меч без імені”, яку вручають у… Харкові. Усе має свою ціну…

 

Якось до студентського дискусійного клубу в Київському університеті імені Тараса Шевченка запросили престижне львівське видавництво вкупі з авторами. І на питання наївного парубка, чому нема серед запропонованих книжок новітньої української поезії, видавець щиросердо відповів: її не купують. Відсутність наших, українських, творів про дива та жахи низьким попитом на таку літературу не пояснити. Варто згадати й про те, як жваво розходяться книги про пригоди Гаррі Поттера, перекладені українською мовою Віктором Морозовим. І про те, скільки глядачів ходило на того ж таки Гаррі, „Хроніки Нарнії”, „Золотий компас”, на „Вовкодава”, знятого за мотивами творів російської письменниці Марії Семенової, і на „Дозори”, створені за Сергієм Лук’яненком…

 

У чому ж тоді річ? Як довго українській фантастиці існувати „в теорії”? Гадаю, це питання теж варто адресувати видавцям. Якщо не дадуть відповіді, то хоча б скажуть, де засідають відповідальні…

Анна Шестак

  • "Бажаючи, немов на аукціоні, назвати більше, я вирушила у похід по книгарнях – у пошуках саме української фанатастики. Вдалося „виловити” два альманахи та кілька книжок молодих авторів, яких видає „Наш час” у серії „Українське фентезі”…"

    БАЖАЮЧИ, НЕМОВ НА АУКЦІОНІ, НАЗВАТИ БІЛЬШЕ, можна було відкрити таку собі газету "Друг читача" і побачити там рекламу літературного щоквартальника "Український Фантастичний Оглядач (УФО)" – я сам її бачив, давно маю те число газети. А якщо бажання велике – "УФО" можна було передплатити, починаючи з ІІ півріччя 2008 року. Або попитати в редакції "ДЧ": я особисто передавав туди усі числа нашого журналу…

  • А.Шестак

    Пане Тимуре, я, звичайно, розумію, що всі письменники не без "зірки":). Тому пробачте. Але скажіть, будь ласка, хто, окрім тих, кому Ви особисто даєте числа Вашого журналу, знає про них? Хто з пересчіних читачів іде на пошту з твердим наміром передплатити саме "УФО", а не, скажімо, "Караван історій" чи "Лізу"? І хто свідомо надасть перевагу Вашому виданню, коли на сусідній полиці – прекрасно видані книжки Громико, Малиновської та багатьох російськомовних авторів? Прошу, зайдіть хоча б у "Літеру" і погляньте, кому віддають перевагу і хто переважає чисельно. КОМУ ЗЕЛЕНА ВУЛИЦЯ. У статті йде мова про це, а Вам, чомусь, образливо не те, що українська фантастика в такому стані, а те, що я не згадала Ваш журнал… Прикро. І соромно. Має бути.

  • Анонімний

    Ну так і допомогли б читачам, назвали з десяток імен сучасних українських фантастів, навели б десяток лінків на українські бібліотеки в інеті, порекламували б про конкурс "Зоряна фортеця", що якраз зараз триває. А то побідкалися, та й по тому.

    Якщо будуть проблеми з матеріалом – звертайтеся, залюбки допоможу.

  • Анонімний

    Взагалі дивно, що п.Анна ходила книгарнями. Можна було б діяти простіше і погортати ДЧ, а там досить часто згадується та ж таки серія "Алфізика". НАвіть картинки є.

  • До речі, мені здається, що коли вже автор береться за статтю на тему української фантастики, то не завадило б набрати це словосполучення у якійсь пошуковій системі, скажімо, в Google. На сторінці результатів на першому місці йде Українська фантастика – « SF » (www.zhelem.com/ua/), теж цікавий сайт, а на другому – Українська фантастика – ЛітФорум (www.litforum.net.ua/forumdisplay.php?f=19). А тут уже є спеціальна тема Бібліотека УФ: книжки (http://www.litforum.net.ua/showthread.php?t=201), де можна знайти новинки україномовної фантастики, зокрема за 2007 рік (http://www.litforum.net.ua/showpost.php?p=44696&postcount=355). А за адресою http://levch.ho.ua/fant/articles/books_af91.html можна знайти більше 150 книжок цієї ж україномовної фантастики від 1992 року, серед яких той, хто бажає, може відшукати й суто українські. І вже на сайті ДЧ не згадати про серію "Алфізика"!.. Звичайно, найлегше просто казати, що української фантастики немає!

  • Цікавий

    Особливо потішила назва. Пам'ятаю, бачив у газеті "Порадниця" статтю "Дещо про кіз". Дуже схоже.

  • Шановна п.Анно! В журналі "УФО" у мене дещо інша роль: я там – головний редактор, а не письменник. Мої матеріали в журналі – всього лише "Колонка редактора" (аж 2000 знаків) та інтерв'ю (та й то на 4 моїх також опубліковано 2 взятих не мною). З інших моїх матеріалів – 1 оповідання аж на 1 сторінку + 1 рецензія аж на 2 сторінки. Зрозумійте: я НЕ ХОЧУ публікувати в "УФО" свої матеріали саме з етичних міркувань! Отже, щодо "зірки" в моїй голові Ви щось наплутали, чесне слово!.. Що ж до тих, кому відомо про "УФО"… Це наші передплатники (як це для Вас не дивно, але вони в нас вже є!), відвідувачі наших презентацій (що за рік існування часопису неодноразово відбулися у Києві, Львові та Дніпропетровську), глядачі каналу "1+1", слухачі Радіо "Культура", відвідувачі кількох літературних форумів, учасники конкурсу "Зоряна Фортеця", передплатники популярного інтернет-часопису "ОлдНьюс". Ну, і читачі "ДЧ" в тому числі!..

  • Олександр Левченко

    Шановна редакціє, слово честі, і я, і більшість моїх колег – українських фантастів щиро цінуємо і Вашу працю, і всі ті справи, якими займається «Холдинг Братів Капранових». 🙂 Чого варта одна лише «Алфізика»! Однак… чи не здається Вам, що ця стаття, навколо розпалилася дискусія, схожа на «негативну рецензію» на всю українську фантастику? Автор ніби хоче сказати читачам: ви ж бачите, УФ практично немає, тому не тратьте даремно сил на її пошуки, читайте краще російську! Я далекий від того, щоб звинувачувати у чомусь пані Анну, навпаки, вважаю, що вона виходила з найкращих міркувань, проте висновки напрошуються сумні… То ж чи не краще дати у ДЧ рецензії на книжки Сергія Батурина, Тимура Литовченка, Олексія Кацая, Радія Радутного та інших українських україномовних фантастів, зокрема й Олександра Левченка :), аніж замовчувати їхнє існування? Не сприйміть це за якусь образу, критику чи навіть пораду, а просто як думку людини, котрій небайдужа доля УФ.

  • Олександр Левченко

    Шановна редакціє, слово честі, і я, і більшість моїх колег – українських фантастів щиро цінуємо і Вашу працю, і всі ті справи, якими займається «Холдинг Братів Капранових». 🙂 Чого варта одна лише «Алфізика»! Однак… чи не здається Вам, що ця стаття, навколо розпалилася дискусія, схожа на «негативну рецензію» на всю українську фантастику? Автор ніби хоче сказати читачам: ви ж бачите, УФ практично немає, тому не тратьте даремно сил на її пошуки, читайте краще російську! Я далекий від того, щоб звинувачувати у чомусь пані Анну, навпаки, вважаю, що вона виходила з найкращих міркувань, проте висновки напрошуються сумні… То ж чи не краще дати у ДЧ рецензії на книжки Сергія Батурина, Тимура Литовченка, Олексія Кацая, Радія Радутного та інших українських україномовних фантастів, зокрема й Олександра Левченка :), аніж замовчувати їхнє існування? Не сприйміть це за якусь образу, критику чи навіть пораду, а просто як думку людини, котрій небайдужа доля УФ.

  • Верховськи

    До речі, панно Анно, Ви читали самі ті книжки про які пишете? Серед названих Вами я читав недавно "Елізіум" Чибісової, навіть рецензію написав. Може "Друг Читача" надрукує? Питання риторичне. У "ДЧ" друкують саморекламу, а не критику, що довела Ваша стаття.

  • Редакція

    Шановний пане Верховський!

    На жаль, ми не бачили вашої рецензії на "Елізіум", тому і не могли її надрукувати. Ваше упередження щодо нашого видання, безперечно, заслуговує на повагу, але якщо Ви відкриєте розділ "рецензії", то побачите там десятки рецензій на українські книжки різних видавництв – і тоді доведеться переглянути тезу про те, що ми "друкуємо саморекламу". Ми друкуємо рецензії різних авторів на різних письменників. І справді, ми друкуємо дуже мало негативних рецензій, бо вважаємо, що задача рецензії – не висловлення точки зору автора на конкретну книжку, а допомога читачеві у виборі. Що толку, коли читач довідається: ця книжка погана, її читати не варто? Книжок тисячі, тому краще сказати, кому варто почитати саме цю книжку – це буде дружня порада. Власне тому ми і звемося "Друг Читача".

    Дякуємо за увагу до нашої скромної праці.

  • Анонімний

    Шановна редакціє, слово честі, і я, і більшість моїх колег – українських фантастів щиро цінуємо і Вашу працю, і всі ті справи, якими займається «Холдинг Братів Капранових». 🙂 Чого варта одна лише «Алфізика»! Однак… чи не здається Вам, що ця стаття, навколо розпалилася дискусія, схожа на «негативну рецензію» на всю українську фантастику? Автор ніби хоче сказати читачам: ви ж бачите, УФ практично немає, тому не тратьте даремно сил на її пошуки, читайте краще російську! Я далекий від того, щоб звинувачувати у чомусь пані Анну, навпаки, вважаю, що вона виходила з найкращих міркувань, проте висновки напрошуються сумні… То ж чи не краще дати у ДЧ рецензії на книжки Сергія Батурина, Тимура Литовченка, Олексія Кацая, Радія Радутного та інших українських україномовних фантастів, зокрема й Олександра Левченка :), аніж замовчувати їхнє існування? Не сприйміть це за якусь образу, критику чи навіть пораду, а просто як думку людини, котрій небайдужа доля УФ.

  • Анонімний

    Перепрошую за 3 однакових коментарі… Не можу зрозуміти, звідки вони взялися… 🙁 Я надсилав лише один! 🙂

  • Редакція

    Шановний пане Олександре!

    Ми даємо рецензії на книжки відповідно до їх надходження. На Вашу "Диявол добра" дамо найближчим часом, тим більше, що вона потрапила до довгого списку "Книжки року БіБіСі" – принагідно вітаємо.

    Крім того ми вітаємо нових авторів з цікавими темами – Антон Санченко, наприклад, написав нам про українську мариністику чудовий матеріал. Напишіть і ви – наприклад, огляд сучасної української фантастики, що цікавого вийшло за рік. Тому що, на жаль, серед журналістів, особливо молодих, немає фахівців з цієї теми. Так що все залежить від вас – пишіть, а ми будемо друкувати.

    Але якщо ви вважаєте, що ми щось замовчуємо – ваше право. Тоді пишіть до газет, які нічого не замовчують.

  • "То ж чи не краще дати у ДЧ рецензії на книжки Сергія Батурина, Тимура Литовченка, Олексія Кацая, Радія Радутного та інших українських україномовних фантастів…" – заради справедливості зазначу, що "ДЧ" свого часу відгукнувся позитивною рецензією на мою збірку "Останній із струльдбруґів" (серія "БУФ"). Тому я не можу сказати, що рецензій на книги авторів, згаданих Олександром Левченком, не друкують… Проте в головному погоджуюся з колегами: стаття не викликала б такої критики з нашого боку, якби все це писалося років 3-4 тому. Бо тоді українська фантастика не "проявлялася" на форумах видавців (див. програму травневого київського форуму, вміщену на цьому ж сайті!), не видавався журнал "УФО" тощо. Хоча "Алфізика" вже друкувалася по повній програмі, й мене також дивує, чом шановна авторка промовчала про найпершу серію УФ! От чим спричинено галас.

  • Анонімний

    Шановна редакціє, усе це ми пишемо не для того, щоб когось образити, хоча Ви, звісно, маєте повне право це робити :). Справа не в тому, що ДЧ замовчує, а хтось інший – ні, а в тому, що практично всі відповідні видання "розкручують" фантастів, які вже давно "розкручені", і що найцікавіше (чи найприкріше 🙁 ) – у Росії! (Не тому, що там, а тому, що не в нас…) А хто ж допомагатиме нам, хто інформаційно підтримуватиме українських фантастів? Невже потрібно обов'язково поцілувати ручку "дяді Вані", щоб потім про тебе дізналися на Батьківщині?

    А щодо оглядів, то професійний журналіст і фантаст Тимур Литовченко вже давно його написав! 🙂 А також дав інтерв'ю, яке опубліковано знову не в нас, а за океаном…

  • Анонімний

    Та ніхто нічого не замовчує, звісно. Просто конкретно ця стаття написана непрофесійно, автор не в темі, на що й було вказано. Знову ж таки, це пишеться не з метою образити автора, а виключно з метою просвітити. Певен, що будь-хто з сучасних фантастів з радістю допоможе.

  • Верховськи

    До речі, я рецензію послав у ДЧ. Результату жодного.

  • AbannySyncSed

    Соберем для Вас по сети интернет базу данных потенциальных клиентов

    для Вашего Бизнеса (название, род деятельности, телефон, факс, e-mail,www,имена,адреса)

    Более подробно узнаете незамедлительно при связи с нами по контактным:

    телефону +79133913837

    ICQ: 6288862

    Email: rassilka.agent@gmail.com

    Skype: prodawez

  • Allen Walker

    Неперевершені фентезійні світи очікують на своїх першовідкривачів.Пройдіть грань “звичного”… і зануртесь в бурхливий потік пригод разом з героями молодого українського автора Allen Walker.
    fantasyua.blogspot.com https://uploads.disquscdn.com/images/fbbbaf834b37b8919f0caa64aa23494900263e2965f875f44da53f6fe4ed9525.jpg