Львівські книгарні: різні та гарні

Більшість моїх знайомих, що мешкають у інших містах, збираючись з візитом до Львова, обов’язково включають до програми перебування мандрівку львівськими книжковими магазинами. Чи то з метою придбати купку видань згідно з наперед складеним списком, чи просто для ознайомлення з новинками книжкового ринку. На жаль, причиною цього явища є не стільки процвітання книготоргівлі у Львові, як занепад її на периферії. Тому частенько мушу інструктувати колег, куди саме зазирнути, аби віднайти необхідну книгу. Сподіваюся, запропонований нижче путівник для подорожей львівськими книгарнями задовольнить потребу в таких інструкціях усіх зацікавлених осіб. Вибраний маршрут абсолютно суб’єктивний і не претендує на всеохопність – зате багаторазово перевірений на власній практиці активного книжкового споживача.

Отож, розпочинаємо з книгарень Наукового Товариства ім. Шевченка, що на проспекті його ж імені (або на Академічній, як кажуть старі львів’яни). Вигідне місце розташування, широкий вибір українських видань за доступною ціною, компететні та ввічливі продавці – три кити, на яких тримається умовне «перше місце» цих книгарень серед собі подібних. Фактично це два магазинчики – один побіля одного. В першому залі «лівої» крамнички – навчальні та довідкові видання, релігійна та історична література, дитячий відділ. В глибині приміщення – ще один зал, де розміщено класичну та сучасну літературу, як українську, так і перекладну, мистецькі альбоми. Асортимент «правої» крамнички більше зосереджений на підручниках, словниках, історичних та наукових виданнях (зокрема, багатотомні видання Записок НТШ), хоча є також і стенд сучасної популярної літератури. В обох книгарнях завжди велелюдно. Часто тут можна зустріти відомих львівських літераторів: Ігора Калинця, Юрія Винничука etc і одночасно з книжкою отримати ще й автограф на згадку.

 

На тому ж проспекті, трохи ближче до пам’ятника Грушевському, є ще одна невеличка книгарня. Це магазин «Ноти». Попри назву, нот тут небагато, асортимент, в основному, зорієнтований на потреби учнів та студентства, трохи сучасної літератури, дитячий відділ. Торгівельна площа ще менша, аніж в НТШ (спільна біда всіх українських книгарень в центральній частині міста).

 

Далі мандруємо на вулицю Нижанківського. Відразу біля консерваторії причаїлась книгарня «Академічна». Якщо від мандрівки вам пересохло в горлі – тут, не втрачаючи часу, можна випити філіжанку кави з тістечком та відновити сили. Справа від входу – невеличкий книжковий зал. Книжки доступні до перегляду, асортимент – молодіжного спрямування. Окрім книжок – трохи літературних часописів. Окремий стенд про музику (сусідство зобов’язує). Симпатично!

 

Виходимо на вулицю Князя Романа і простуємо на площу Галицьку, де причаїлася ще одна гарна точка. Книгарня «Глобус» – навпроти пішохідного переходу на початку вулиці Князя Романа. Три приміщення «вагончиком» не надто пристосовані до потреб торгівлі, але широкий асортимент і доступні ціни просто не дозволяють обминути цю крамницю. Підручники, довідники, інша навчальна література – в першому залі; в другому – популярна класична і сучасна література; в третьому – дитяча. Продавці – любязні, враження – приємні!

 

Далі через підземний перехід з книжковими розкладками, заповненими продукцією російських видавництв, мандруємо до Будинку книги на площі Міцкевича. Така голосна назва у нельвів’янина може збудити певні сподівання, але, на жаль… Сьогодні Будинок книги – це ряд більш-менш спеціалізованих магазинчиків на першому поверсі великого будинку. Якщо розпочнемо огляд з боку проспекту Свободи, то маємо: 1) невеликий магазин навчальної літератури; 2) великий магазин з філософсько-історичним відділом, альбомами та прикладною літературою «як навчитись…»; все – за прилавками і майже все – російською; 3) крамниця, що свого часу мала назву «Дружба», оскільки тут продавалась іншомовна література (не плутати з російською). Продається й досі, і здається, асортимент впродовж останніх 10 років не змінився. Трохи художніх класичних текстів, в т.ч. адаптованих для осіб, які вивчають іноземні мови. Непоганий вибір словників; 4) магазин з листівками та подарунковими виданнями (вітрини цієї «книгарні», як і простір за прилавками, заставлені картинами невідомих художників); 5) і 6) ще дві крамнички, виразно орієнтовані на туристів: подарункові видання, альбоми, путівники, картографічна продукція і т.п.; 7) магазин дитячої книги. Ціни також орієнтовані на туристів, причому – з економічно розвинених країн. Сумно…

 

Перетинаємо проспект Свободи і на початку вулиці Коперника, навпроти приміщення Національного банку України, натрапляємо на книгарню «Фоліо». Невеличкі приміщення, розміщені у два рівні, вщерть заповнені літературою, причому не лише продукцією однойменного видавництва, але й багатьох інших. Усі книги доступні до вільного перегляду, найходовіші виставлені на передніх стендах. Непоганий асортимент дитячих книжечок. Ціни трохи кусаються. Але все одно – варто зазирнути!

 

Далі дефілюємо проспектом аж до Оперного театру та повертаємо на вулицю Фурманську. Тут маємо «Скарбницю книги». Три торговельні зали (у двох з них – українські книжки, у третьому – російські, серед яких багато мистецьких видань та альбомів), стенди, сортування за тематикою. Ціни – на середньому рівні. Досить багато покупців. Рекомендую!

 

Аматори пошурхотіти пожовклими сторінками старих видань можуть спробувати втрапити до «Рідкісної книги» на вулиці Федорова (це бічна Руської) або «Класикону» на Вірменській. «Класикон» асортиментом трохи нагадує давні букіністичні магазини – «солянка» з книжок давніх, не дуже давніх та сучасних. Якщо є час і натхнення пошпортатись у рядах книжечок – можна відшукати щось цікавеньке. А ось до «Рідкісної книги» увійти не так просто. На дверях – спеціальне застереження «Вхід тільки для бібліофілів» та дзвінок. Дзвоню, заходжу. Якийсь бородатий пан (можливо, власник) повідомляє: «У нас лише антикварні книги!» Я киваю, але пан з неприхованим сумнівом в голосі допитується, чи справді мене цікавлять антикварні книги і, якщо так, то які саме… Очевидно, мій типаж не дозволяє вважати мене потенційним покупцем, а раз так – то можна було б і до крамниці не впускати. Більшість книг тут за скляними вітринами – наче в музеї. Отож, перш ніж сюди заходити, варто придумати сяку-таку легенду: шукаю, мовляв, Біблію Гутенберґа 1455 року. І мати мільйон в кишені – а раптом ця книга тут віднайдеться!

 

На вулиці Шевській, поруч з площею Ринок – справжній чотириповерховий храм книжкової торгівлі. «Літера». Думаю, багатьом знайомий цей бренд. Маса книжок, зручне розміщення і сортування, продавці-консультанти… Щоправда, є два «але». Перше – абсолютне домінування російської літератури. І друге – ціни ! Холєра ясна, ну чому книжка, яка в іншій центровій книгарні коштує 50 гривень, тут вартує 82 грн 04 коп.? Тепер, якщо ще залишаються сили, раджу вибиратись з центру та заїхати на вулицю Володимира Великого. Тут, неподалік нового ЦУМу, розташована ще одна книгарня, яка може дати фору багатьом центральним магазинам. «Центр української книги». Більше приміщення, великий і цікавий асортимент, прийнятні ціни. Дуже уважні і ввічливі продавці. Окрім власне торгівлі, тут часом влаштовують літературні імпрези за участю поетів і письменників. Шкода, що в неділю не працює. Зрештою, як і більшість наших книгарень.

 

З інших точок, що представляють книжкові видавництва, не можу оминути увагою книгарню «Свічадо». Знаходиться вона на початку вулиці Лисенка. Покупцям пропонується вся продукція видавництва, а це, окрім суто релігійних, також духовні, історичні, філософські праці, молодіжна і дитяча література, що намагається віднайти відповіді на головні запитання, які рано чи пізно ставить перед собою кожна людина: про життя і про смерть. Окрім питомо “свічадівських” видань, тут також представлена продукція видавництва «Дух і Літера» та кількох інших. Словом, книги для душі.

 

І наостанок – про книгарню просто неба чи, інакше кажучи, книжкову «барахолку» на Музейній площі (вулиця Підвальна). І в будні, і у вихідні сотні львів’ян і гостей міста поволі дефілюють поміж рядами книжок, розкладених на старих валізах чи просто застеленій цератами бруківці, книжок, які вже бачили на своєму віку не одну пару рук, в надії надибати саме ту книгу, про яку багато чули, але чомусь до цього часу не спромоглися прочитати. Ціни – унікально доступні, торг – вітається. Суворий першодрукар Іван Федоров, біля підніжжя пам’ятника якого відбувається це дійство, споглядає бронзовим оком на товариство, а його душа в кращому світі, певне, тихо радіє з невмирущої уваги людства до друкованого слова…

 

Читаймо, люди!

 

Тарас В’єнц