Безцінне задоволення… книга

Зберігати і множити гроші можна по-різному. Співробітники порадять відкрити рахунок у банку, подруга – придбати побільше дорогих прикрас, бабця ж ніколи не зрадить таємному підматрацному сховищу. А от ми порекомендуємо інший метод – вкладати гроші в коштовні книги: крім естетичного та інтелектуального задоволення, від них згодом можна буде отримати чималі прибутки. Вартість хорошої книги, як і хорошого вина, з часом лише зростає…

Чому так дорого?..

Коштовними книжки стають щонайменше з трьох причин. Перша – коштовність видання обумовлюють матеріальні елементи: справжні пергаментні аркуші, прошиті золотими та срібними нитками, оправи з дорогоцінних металів або унікальних тканин, прикрашені дорогоцінним камінням та перлами, – оздоблення залежить лише від фантазії та фінансових можливостей замовника. Друга причина – видання належить до найстарших представниць книжкового світу: колекціонери без вагань розкриють гаманець (чи то пак дістануть кредитну картку), побачивши оригінальні єгипетські та шумерські сувої або видання церковників Середньовіччя. Щоправда, їм доведеться витримати конкуренцію з найбагатшими музеями світу, які також не відмовляться від можливості виставити у своїх залах оригінальні тексти древніх видавців. Третьою причиною є зацікавленість покупців у автентичності змісту, а не формі: за право поставити на поличку перше видання улюбленого твору сперечаються вже не просто колекціонери, а справжні фанати літератури.

Заморські скарби

Найдорожча книга світу змушує нас повірити у вищу справедливість – її автора можна сміливо називати найрозумнішою людиною світу. За 24 мільйони доларів був придбаний складений понад п’ятсот років, а тому й виконаний дзеркальним шрифтом на папері з полотняними декоративними елементами «Лестерський кодекс. Трактат про воду, землю і небесні справи». Цей трактат Леонардо да Вінчі потрапив до рук іще одного відомого на весь світ розумника Біла Гейтса.
Рукописна Вергілієва „Енеїда” – щоправда, не оригінальна, а з італійських списків, – можливо, не поступається Лестерському кодексу за змістом, але значно програє в ціні: за якихось три мільйони, а точніше, за 2.970.880 доларів її продали на аукціоні „Сотбі”. На п’яти Вергілію наступає співвітчизник – італійський «Атлас Доріа», виданий у Венеції близько 1570 року: його оцінили трохи більше, ніж у два з половиною мільйони доларів. А от найдорожча для багатьох Книга книг, навіть у рукописному варіанті ХІІІ сторіччя, оздоблена сімдесятьма вісьмома майстерно виконаними мініатюрами, значно поступилася своїм мирським побратимам: велетенський тритомний манускрипт було придбано всього лише за 1.788.160 доларів.
Північні наші сусіди хоч як старалися, але до мільйонної відмітки зі своїм „Коронаційним збірником Миколи ІІ” 1899 року – найдорожчою книгою Росії – не дісталися: минулого року його оцінили приблизно в дев’яносто тисяч умовних одиниць. Щоправда, сьогодні придбати його може кожен охочий на сайті „Книжки Росії”, причому зі значною знижкою – лише за 1 000 000 рублів (приблизно 41 000 доларів).

А тим часом в Україні

Наші співвітчизники продовжують називати себе нацією, що колись читала найбільше, однак викладати мільйонні суми за друковане слово не збираються – купівельна спроможність не дозволяє. А проте коштовна книжка в Україні живе і процвітає, причому не за рахунок історично значимих видань (усе, що можна було, з країни вже давно вивезли), а завдяки власній майстерні-видавництву в Кагарлику, звідки виходять у світ рідкісні українські видання. Дванадцять майстрів у маленькому будиночку вручну відтворюють історично важливі стародруки, за якими найзаможніші люди держави вишиковуються в черги. Щоправда, якось не віриться в те, що українські політики читатимуть на ніч „Історію літописне повіствування про Малу Росію” Рігельмана чи „Історію Нової Січі” Скальського – книжки для них виконують не пізнавальну, а іміждеву функцію. Коштує імідж історика і патріота не так уже й дорого – від 700 до 250 000 гривень. За іронією, рекордні для українського книговидання чверть мільйона гривень викладено за «Повне зібрання законів Російської імперії».
Теоретично кожен українець, який має доступ до всесвітньої мережі, може без проблем скористатися послугами Інтернет-аукціону і отримати з доставкою додому будь-яке коштовне видання, запропоноване організаторами. Але погляньмо правді у вічі: хто із нас, отримавши „зайві” кілька мільйонів доларів, витрачатиме їх на книжки, нехай і найдорожчі у світі? Якщо ж дуже закортить похизуватися перед друзями дорогим і приємним на дотик виданням, ми, знову ж таки, почимчикуємо куди? Правильно, на книжковий ринок – Петрівку. І найдорожчою знову виявиться книга російського видавництва: альбом російського живопису у шкіряному футлярі зі шкіряною палітуркою запропонують за 2 000 гривень. Маленький секрет: такий самий, тільки без перламутрових ґудзиків, пардон, без шкіряного оздоблення, обійдеться лише у 700 грн. Українські видання дешевші ─  300 гривень і менше.

Власникус анонімікус

Історія найдорожчих книжок завжди залишатиметься за завісою таємниці – переважна більшість продавців видавничого антикваріату не розголошують ані імен клієнтів, ані назв проданих книжок, ані їхньої вартості. Навіть кагарлицькі книжкові майстри не називають власника найдорожчої української книги. Та й патологічна нелюбов колекціонерів до розголосу їхніх надбань не сприяє поширенню інформації про пересування колекціями раритетних видань та справжню вартість купованих і продаваних ними книжок.
Тож нам залишається лише здогадуватися про ті видавничі скарби, що ховаються у приватних зібраннях шанувальників друкованого слова. І сподіватися, що коли-небудь за той «Кобзарик» Шевченка 1964 року видання, що сумує нечитаний на нашій поличці, можна буде отримати хоча б півмільйона дорогих нашій душі у.о.

Оксана Білик.