Стати Левом

Луньова Т. Знайти Лева: Роман-перформатив / Тетяна Луньова. – Полтава: Структури Гармонії, 2010. – 180 с.

Якщо хочеться читати, читати, читати, але оберігати себе від чужих і зайвих переживань, жахастиків в усіх проявах, то вам знадобиться роман-перформатив Тетяни Луньової «Знайти Лева». Захопливий сюжет, легкість викладу, ненав’язлива філософія, житейські будні, – зрештою усе, як у всіх, тільки краще. І жадані сльози в кінці роману як звільнення від усіх переживань, роздумів, проблем… І впевненість у Гармонії з собою. І чарівний фантастичний світ поруч: крокодили в квартирі, тропічні папуги в електричці, катання на слонах нічним містом – звідки це?

Можливо, розгадка криється в назві: Лев (у романі завжди з великої літери) – екзотична тварина й багатозначний символ сонця, розуму, краси. Цар звірів – це давній образ відродження, величі Христа й, отже, усього максимально позитивного, що є в людині, й що кожен може знайти в собі. Пошуки складні, схожі на блукання лабіринтами, що ними щедро прикрашена обкладинка книги з обох сторін. Стати Левом із великої літери значить стати/бути царем, найперше, царем і господарем власного життя. Не існування, а життя… на повні легені.

Головний герой Андрій живе, як і більшість бідняків, із затягненим паском, апатчно та бездіяльно. Бідніє, можливо, не стільки у майновому плані, скільки в емоційному, моральному (байдужіє до найрідніших, батьків, сестри). Що відкриє очі головному герою, що дасть йому ковток свіжого повітря? Кохання? Гроші? Дійсно, ув Андрієвому житті з’являється щаслива можливість стати альфонсом, не піклуючись про достаток. Чому він не приймає  «дарунку долі»? Що кидає його у вир інших подій, для чого щасливчику, улюбленцю Фортуни зв’язувати себе зі знедоленими, брати на свої безвідповідальні плечі страшенний тягар, усю важкість буття, котра тільки може бути? Хіба ж він супермен, надлюдина, щоби вирішувати проблеми усіх, хто стане на шляху? Кому потрібна шляхетність у наш жорстокий час виживання? Можливо, тому, хто відчув неспокій, хто побачив у ванній лілії, а в кишені азалії й за вікном чарівні джунглі… Тому, хто не байдужий до двох однакових намистинок у позбавленому сенсу намисті буття…

У романі містичне тісно пов’язане із реальним. Дивак-дідок, що веде Андрія крізь терні до зірок, може бути упізнаним кожним читачем, хоч реального прототипу ця особа не має. За словами авторки, це швидше збірний образ, символ Майстра, Вчителя, об’єкта для наслідування. Гепі-енд так само правдоподібний, хоча відчувається відкритість фіналу. Відкритість, перш за все, для свіжих душ, аудиторії, котра думає і шукає, і не женеться за готовими, на блюдечку принесеними відповідями.

Видавництво  «Структури Гармонії», засноване авторкою та її чоловіком. Отже, книга стовідсотково – від початку до кінця, від задуму-натхнення, від виношення до випуску, до видання й розповсюдження, – авторська. Крім того, дебютна. Можливо, цим пояснюються не до кінця прописані образи, наприклад, портрети, іноді досить схематичний хід подій, задовга експозиція: коли починаєш нервуватися, чи почнеться нарешті сама історія… Заявлено, однак не розкрито деякі ідеї. Складається враження, що авторка намагалася стиснути усі свої думки в один твір замість видати кілька оповідань, або ж навіть великий роман.

Тішить те, що праця Тетяни Луньової продовжується: чекаємо на наступний її роман. І бажаємо читачам знайти свого Лева. Можливо, навіть так, як знайшла його авторка, адже дебют став для неї найсправжнісіньким перформативом (від латинського дієслова perficio – звершувати, закінчувати), тобто словом, яке перетворюється на вчинок, подібно до клятви чи обіцянки. Відпустивши у світ першу книгу, Луньова відчула таку відповідальність перед своїм текстом, що сповнила написане, і – звільнилася з престижної роботи заради істинного покликання: створювати книжки. Сродна праця породжує цікавий креатив, зокрема екологічно чистий папір, білу палітурку як простір для осмислення, невеличкі приємності, як-от відбиток лапи Лева на третій сторінці, за котру береться читач, гортаючи книгу, й долучається до основної ідеї видавництва – розуміння книги як унікального й незамінного культурного фактору.

Борщ Світлана