Смішилки та сюрпризи у віршах для дітей

Юрій Бедрик. Тьотя Бегемотя. Київ: Грані-Т, 2010. 48 с.

Якщо раніше ви читали лише «дорослі» тексти Юрія Бедрика, то «Тьотя Бегемотя» стане для вас справжнім культурним шоком. Якщо ж ви маєте маленьку дитину і купуєте їй відповідні журнали, то вірші Юрія Бедрика вже привертали вашу увагу – і своєю дуже дитячою формою, яка миттєво запам’ятовується без будь-яких зусиль, і напрочуд добрим гумором. Це такі собі смішилки, що примушують позбутися серйозної гримаси будь-якого дорослого.

Кожне слово у Бедриковій поезії стоїть на своєму місці – вірші ніде не «провалюються», усі їх можна відразу сміливо читати вголос. Звичайно, не всі вони однаково припадуть до смаку, але улюблений серед них точно знайдеться! Тим більше мова тут – просто живий підручник.

Окремо варто відзначити, що Бедрикові вірші не лінійно-передбачувані, а завжди сповнені сюрпризів, і зовсім не хибують на традиційне «сюсюкання» – вони звернені не до маленьких неуків, якими часто здаються діти, а до цілком розумних і адекватних створінь, тільки не зіпсутих дорослими «вавками в голові». Можливо, цим і пояснюється така популярність Бедрикових дитячих віршів у дорослих – вони у кожному пробуджують щось дуже дитяче, базове і правильне…

Попри свою фантастичність, персонажі Бедрикових віршів легко впізнаються в сучасному суспільстві: це і кроличка, яка вдягала на своє кроленя весь наявний одяг, щоб не замерзло (на кожному дитячому майданчику можна побачити таке кроленя), і лукава ворожка, яка грамотно «розводить» мишу, котра до неї звернулася, і сама тьотя Бегемотя, яку дістали власні бегемотенята (що за мама не зрозуміє рядків «каже: «Поросята ви, а не бегемоти!»), і співочий жук (в ньому при певному ракурсі можна побачити самого автора)… Утім, є й цілком «іграшкові» персонажі – їх потім можна впізнавати в дитячих іграшках: це всілякі зайці, замріяні коти та інші представники казкової фауни.

Поліграфія «Тьоті Бегемоті» теж цілком заслуговує на жирний плюс: книжка розрахована на жвавих дітей, адже це видання з достатньо цупкими сторінками та веселими, яскравими картинками. Малюнки, можливо, дещо сюрреалістичні, та й алюзії з «Алісою в Країні Див» даються взнаки, принаймні привид Чеширського Кота кидає свою майже невловиму тінь чи не на кожну ілюстрацію.

Коли ви дочитаєте «Тьотю Бегемотю», то зрозумієте: її головний недолік – віршів мало. Принаймні вам так здаватиметься. Звичайно, було б краще, аби «Тьотя Бегемотя» була тритомником – але такі якісні тексти пишуться не так вже й швидко, тому тритомника ще, либонь, доведеться почекати…

До того ж, «Тьотя Бегемотя» має аж дві післямови. Перша стане в пригоді юним літераторам – там досить легко і незанудно викладено теоретичні ази віршування, причому вони підкріплені щойно прочитаними прикладами з віршів збірки. Друга ж післямова – авторська, дуже зворушлива і своєрідна. Після цієї розповіді про зелених слонів вам неодмінно захочеться почитати і прозу Юрія Бедрика.

Надія Діброва