Осиротілим фанатам Гаррі Поттера

Сюзанна Коллінз. Голодні ігри. Переклад з англ. У. Григораш. — К.: «Країна мрій», 2010. — 384 с.

«Король помер. Хай живе король!» Цими словами хочеться привітати нову спробу зайняти думки і вільний час підлітків, засмучених виходом на екрани останніх частин «Гаррі Поттера» (наголос на слові ОСТАННІХ). Саме так, для тих, кому бракуватиме жорстоких, пафосних, романтичних і героїчних сцен улюбленого фентезі, є гарна новина: з’явилася книга, здатна посісти «святе місце», звільнене дітищем найбагатшої письменниці світу. Складається вона з трьох частин, авторкою є американка Сюзанна Коллінз, і зоветься цей порятунок для осиротілих фанатів Гаррі Поттера «Голодні ігри».

А тепер, відкинувши зайву іронію, поглянемо на книгу серйозно. На стильній обкладинці українського видання зазначено, що перед нами «світовий бестселер». І справді, цей роман розкуповують мільйонними накладами у багатьох країнах світу (зараз книгу перекладено 27 мовами) й готують «розжувати» для нечитаючого населення планети завдяки екранізації, ймовірно, в 2011 році.

Бестселери, як відомо, бувають різні. Деякі з них відкривають нову сторінку в красному письменстві й цим хвилюють розум прогресивної частини людства. Інші є банальним чтивом, написаним комерційно налаштованим письменником за перевіреною схемою, а тому визнаним комерційно налаштованими видавцями перспективним. А інколи бестселером може стати книга, яка несподівано і для автора, і для видавців, і для книготорговців припала до смаку читачам, схильним шукати в літературі розваги, й «вистрілила» велетенськими накладами, тож потенційно — екранізаціями, й тому, знову ж таки, грішми, грішми, грішми. За останньою бестселерною схемою рухався «Гаррі Поттер»; схоже, така ж доля чекає й на «Голодні ігри».

У чому секрет новинки? По-перше, головні герої — знову підлітки (останнім часом це благодатна тема й вдячна аудиторія). По-друге, у книзі є вдало закручений любовний трикутник (і, на щастя, жодного вампіра). По-третє, Екшн. З великої літери. Сюжет розгортається навколо Голодних Ігор — жорстокого ріелеті-шоу, де переможцем повинен стати один із двадцяти чотирьох неповнолітніх бійців-трибутів завдяки фізичному знищенню своїх суперників. Очікування на кожне нове коло пекла, в яке мимоволі потрапляє головна героїня, шістнадцятирічна Катніс, справляє неймовірний ефект — від книги неможливо відірватися.

Для того, щоб змоделювати таку жорстоку ситуацію, авторка змалювала світ майбутнього — нелюдяну модель постапокаліптичного тоталітарного суспільства. Щорічні ігри на виживання, де підлітки змушені вбивати один одного, мусять слугувати нагадуванням про підкорений статус дванадцяти Округів. Реалізація цієї ідеї наблизила фентезі до класичних антиутопій. В атмосфері цілодобового контролю пригадується всевидюще око Старшого Брата Орвела; у описові жахіть побуту ковзають перегуки з романом «Кись» Тетяни Толстої. Не знаю, наскільки ті чи інші аналогії можна вважати свідомими інтертекстуальними іграми письменниці й чи можна (у зв’язку з віддаленістю в часі й просторі) назвати роман своєрідною пародією на Радянський Союз. Проте для читача з наших країв ця аналогія буде аж в’язнути на зубах: дванадцять республік із жорстко централізованою владою; економічна система, за якою кожен округ є частиною цілого і нежиттєздатний без під’єднання до інших «братніх республік»; залізна завіса; вияви непокори, які всіляко караються… Тоталітарне суспільство, що ж із нього візьмеш?

Як на мене, саме завдяки цьому лейтмотиву — протесту системі з боку бійців Голодних ігор — творіння Коллінз переросло початковий задум письменниці й навіть у якийсь момент почало рухатися попри її волю. Підтвердження цьому — дві наступні книги серії. Чекаємо на їх видання в українському перекладі.

Віта Левицька

Придбати книгу Сюзанни Коллінз  «Голодні ігри» в інтернет-магазині ВсіКниги.