Історія біженки

*Наталка Доляк. Заплакана Європа: роман. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с.

Моя колега зі Львова, яка працювала з українськими емігрантами, зауважила якось, що ризик розлучень серед них є більший, ніж якби вони залишилися вдома. Тобто еміграція спричиняє розлучення. Чому? Відповідь – очевидна: через стрес. Переїзд в іншу країну на постійне місце проживання – це великий стрес для психіки. Людина потрапляє в інше оточення, середовище: культурне, мовне, соціальне, економічне. Інша країна – це інший менталітет, інший спосіб життя. Адаптуватися до цього – непросто, особливо, коли не знаєш мови, коли потрібно все починати з «нуля», а на руках, до того ж, дитина. Все це викликає напругу, тривогу, і, звісно ж, сварки, як спосіб зняття стресу. А кричимо ми, в першу чергу, на тих, хто поруч: чоловіка, жінку, дітей.

 

 

Саме такий розвиток подій відбувається в родині Бабенків, які виїхали за кордон шукати кращого життя. Щастя. Як тисячі інших співвітчизників.

 

 

У центрі роману – молоде українське подружжя Микола та Людмила Бабенки. Чоловік за будь-яку ціну намагається виїхати жити за кордон. Він готовий стати для цього політичним біженцем, використати вагітність дружини, змінити ім’я, аби лиш не жити в задрипаному українському райцентрі. Його дружина Людмила не хотіла б покидати своїх стареньких батьків та виїжджати невідомо куди. Однак вона вірить, що по-справжньому кохає свого чоловіка, вірить у його ілюзії про закордонне щастя. І ця віра дається Людмилі великим коштом. Спочатку вона дає гроші на документи, потім вистоює черги, щоб відкрити візу, працює за двох. Чоловік воліє жити на допомогу для безробітних. А одного разу, знесилившись фізично і психологічно після років поневірянь, Людмила ледь не втрачає донечку, яку народила в Фінляндії.

 

 

Попри розповіді знайомих, близьких (а кому ж вірити, як не тим, хто там побував і знає, як воно зсередини?) про комфортне життя у розвинутих країнах, дуже часто не все складається так, як бажалося. Романом «Заплакана Європа» автор правдиво показує: вірити, що європейці охоче приймають та надають притулок біженцям із Східної Європи (чи з інших країн третього світу), лише тому, що їм важче живеться через відсутність роботи, правовий і соціальний захист, це – дурити себе. Країна як людина – у неї своє життя, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Свої проблеми і досягнення. Пхатися в чуже життя лише тому, що тобі живеться гірше, це – пхатися на чужу територію і порушувати її кордони. Навіть, якщо на це є офіційний дозвіл. Тому замість того, щоб і далі плекати ілюзії, варто не втрачати час і спробувати зробити щось для того, аби жилося краще у себе вдома, на своїй рідній землі.

 

 

Легше всього втекти від проблем, прикинутися гомосексуалістом чи лесбіянкою, розповісти представникам еміграційної служби про статеву дискримінацію. Важче з усім цим жити вдома. Інша справа, коли на батьківщині війна, і люди мусять тікати від смерті. «Коли Жужа слухала історії людей з інших країн, а особливо з Чорного континенту, розуміла, що вона, Бабенко Людмила Олегівна, в дівоцтві Жужелиця, її чоловік, Бабенко Микола Васильович, та їхня донька Бабенко Євгенія Миколаївна, не мають жодного морального права просити притулку, займаючи місця тих, кому він дійсно потрібний. Адже люди, котрі чесно виборювали право вважатися політичними біженцями, жили раніше в умовах війни чи голоду. Такі думки дедалі частіше навідувалися до Людочки…».

 

 

«Заплакана Європа» – роман автобіографічний. В одному інтерв’ю авторка розповідала, як в 90-му році зі своїм чоловіком вирішили втекти з Радянського Союзу. На той час вона була на сьомому місяці вагітності (як і її героїня Людмила Бабенко), і їй також довелося маскувати вагітний живіт, бо на третьому місяці вагітності жінок з Союзу за кордон не пускали.

 

 

Єдине, з чим можна посперечатися, це – назва роману, яку важко зрозуміти. Про яку Європу йдеться? Східну, Західну? І чому вона заплакана? Звісно, без смутку і жалю роман читати неможливо, він породжує саме такі переживання. Але у книжці радше йдеться про те, як формується зрілість молодої жінки, в тому числі, її національна ідентичність.

 

Цю книжку варто прочитати кожному. Щоб вкотре зрозуміти, де твій дім, твоє серце, твоє життя.

Ольга Цурка

Придбати книгу.