Зелені чоловічки наступають

*

Ода до радості. Збірка оповідань. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 272 с. 

Ця збірка прийдеться до смаку тому, хто в складний час шукає втіхи чи забуття не будь-де, а саме у світі літератури. Читача передусім зацікавить назва – «Ода до радості». Судячи з усього, задум редактора-укладача простий: зібрати під однією обкладинкою десять оповідань, в яких є хоч найменший відблиск радощів та оптимізму. Мета шляхетна, але навіть така радісна збірка не позбавлена натяку на напружені і трагічні події сьогодення.

 

Політика обігрується комічним чином в оповіданні Люко Дашвар «Лакмус». Життя головної героїні, жвавої перукарки Ліди, загадково пов’язане з буттям цілої України, не в малому, а у вражаючому за розмірами масштабі. Раптова зустріч Ліди з інопланетянином викриває найнеприємніші моменти останніх місяців, зокрема анексію Криму. Як безпосередньо сказала Ліда прибульцю: «Вас, певно, з нашими зеленими чоловічками поплутали. Бо інші, земні, – ще ті падли. Я би і сама дровиняку вхопила, аби нашого зеленого чоловічка перестріла».

 

Тема агресивних зелених чоловічків зміняється обнадійливим твором Макса Кідрука про те, як здійснити аматорську подорож на повітряних кулях, тобто на геліостаті. Цю мрію втілив у життя вісімнадцятирічний Стьопа (у якого є реальний прототип – американець, що здійснив те саме у 1982 році).

 

«Оді до радості» притаманна сентиментальна нота. Два оповідання –  «Каштанове пташеня» Лариси Денисенко та «Запах скошених кульбабок» Галини Вдовиченко в черговий раз викривають просту думку: життя може скластися по-різному, але що б не сталося, треба не втрачати жаги до маленьких радощів. І коли тобі 16, і коли вже за 70.

 

Антиутопія Ірен Роздобудько «Місцевість» контрастує з кумедними, трагічними чи зворушливими оповіданнями, які увійши в «Оду до радості». Твір Роздобудько виглядає як спроба переосмислення творчості Оруела, Салтикова-Щедріна та Хакслі. Чим місцевість, описана у оповіданні, відрізняється від інших? Своєю підозрілою демократичністю: «Ми тут – як одна велика родина! І всі – рівні. Якщо немає води – її немає у всіх». Але так чи інакше, у житті мешканців присутня деяка ієрархія: «Вони – трударі, їм нема коли говорити. На те у ниї є керівництво. А вони всім задоволені. Це – ідеальна місцевість». Як бачимо, і на сонці бувають плями.

 

Збірку завершує «Дорога 1429-2014» Володимира Лиса. Оповідання дуже злободенне за тематикою, але доволі аморфне. Воно починається з опису з’їзду європейських монархів у Луцьку 1429 року (немовби витоки Європейського союзу) і закінчується нудними рефлексіями на тему вступу України в НАТО. Тож, вже через декілька сторінок цього оповідання виникає думка, що не варто покладати великі надії на зовнішні сили, бо внутрішня міць – найголовніше. Що красномовно доводять інші автори, чиї твори увійшли в цю різнобарвну збірку.

Катерина Холод

Придбати книгу.