Творці Божої волі

*Небесна сотня / передмови Патріарха Філарета, о. Г. Коваленка, о. Святослава. – Х.: Фоліо, 2014. – 206 с.

Видавництво «Фоліо» презентувало книгу «Небесна сотня». У ній опубліковано коротку хроніку подій на Майдані з листопада 2013 до кінця лютого 2014 року, вступні слова представників українського духовенства, свідчення безпосередніх учасників акцій протестів. Також тут можна знайти список загиблих під час протистоянь працівників органів внутрішніх справ, інформацію про медиків, що, ризикуючи життям, під кулями рятували поранених, яскраві фотографії Майдану Наталі Кравчук… Але основна частина книги, її серце – розповіді про героїв Небесної сотні.

 

Перед тридцятьма авторами «Небесної сотні», українськими журналістами, стояли непрості й відповідальні завдання. З одного боку, на кількох сторінках умістити долю кожного загиблого на Майдані. А з другого, показати, як через обличчя героїв на нас дивиться поступ історії. На сторінках цієї книги мав би вималюватися короткий, але надзвичайно насичений етап становлення нашої держави, який ще відлунює особистим болем і радістю у душах тисяч, а, можливо, і мільйонів наших співвітчизників. На мою думку, поставлені завдання виконано максимально успішно. Говорити про Майдан – це як торкатись відкритої рани. Тут потрібна ювелірна філігранність і хірургічне, часом жорстоке, милосердя. Читаючи «Небесну сотню» немовби бачиш портрет нової  України – вільної, рішучої, сміливої і водночас толерантної, відкритої до діалогу, по-християнськи мудрої. Можливо, комусь це здасться дивним, але у цій книзі немає ворогів, немає безглуздих і марних сьогодні звинувачень. Світла пам’ять полеглих не затьмарена ненавистю до їхніх убивць, жаданням помсти.

 

Помітно, що журналісти дійсно полюбили своїх героїв і намагалися зобразити кожного не за газетним трафаретом, а у всій красі його неповторної індивідуальності. Про когось найкраще говорять його вірші, про когось – фотографії чи картини, про одних згадують рідні, колеги, сусіди, знайомі із «домайданівського» життя, про інших – бойові побратими, ті, з ким доля звела на Майдані в останні місяці. Інколи навіть статус або чийсь коментар на сторінці у соціальних мережах освітлює людину краще, ніж уся її офіційна біографія, але інколи й у сухих фактах можна знайти сіль людської долі.

 

Герої Небесної сотні виявилися дуже різними. Були серед них студенти, майже школярі, які наклали головою, заледве вступивши у доросле життя, були зрілі чоловіки, на досвіді й уміннях яких трималися родина, бізнес, громадські справи, цілі села і містечка, були люди похилого віку, що багато пережили на своєму віку. Хтось мав улюблену роботу, хтось перебував у пошуку шляхів самореалізації. За когось вдома хвилювалися дружина і діти, а хтось знайшов своє кохання на Майдані. І хоч якими різними були герої Небесної сотні, у мене склалося враження, об’єднувало їх одне: вони усі мали мрії. Саме мрії, а не якісь матеріальні чи психологічні потреби. Тому їх неможливо було купити або залякати. Бо як тигр кидається захищати своє лігво, так і людина стоїть на смерть за свої мрії. І всі ці мрії, великі чи маленькі, були пов’язані з Україною. Талановиті, енергійні, щедрі у мирний час герої Небесної сотні, напевно, не хотіли за щось помирати. Вони, як і ті, хто пройшов Майдан від початку до кінця, гостріше за усіх у нашій країні відчули, що мрії можливі тільки на вільній землі.

 

Скептики, за старою звичкою звертаючись до безособових конструкцій,  кажуть, після їхньої смерті нічого не змінилося. Марна кров, марна жертва, марно покалічені сирітські долі. Але дозвольте навести історичну аналогію. Наступного дня після жорстокого вбивства Мартіна Лютера Кінґа афроамериканці так само мусили сиділи на гірших місцях у автобусах, не мали права вчитися, працювати, відпочивати поруч із білими. Так само на папері було прийнято закони, які ніхто не виконував у реальному житті. Тоді теж здавалось, що нічого не змінилось, але змінилось усе. Сьогодні президент США, обраний шляхом народного волевиявлення, – афроамериканець. Справжня фантастика, як на 60-ті, навіть 80-ті роки минулого сторіччя. Чи було б це хоч теоретично можливим, якби не боротьба Кінґа, якби не його жертва?

 

«Прогрес людства аж ніяк не котиться на колесах неминучості. Він наступає внаслідок невпинних зусиль людей, що творять Божу волю…». Майдан і герої Небесної сотні творили цю, часом незбагненну, Божу волю в Україні. Результати їхніх діянь навряд чи зможемо адекватно оцінити у найближчі роки. Це привілей нащадків. Нам дісталися лише біль втрати і та сама, пробита, але не знищена ними стіна, яку треба і далі ламати …

Вікторія Вітер

Придбати книгу.