Козацький бойовик

*

Дмитро Білий. Козацький оберіг: роман. – К. : Наш формат, 2013. – 224 с.

В українській історії одною з ключових ідей є захист власної землі, її кордонів. Чимало народів тягнуло в безкраї степи, на необжиті ґрунти, з багатою флорою і фауною. Опанувати це безмежжя, заволодіти територіями й роботящим людом було завжди не так просто, адже волелюбний український народ уперто чинив (-ить) опір усім зазіхачам. Як це було в 15-16 столітті, коли відважні лицарі з оселедцем на голові, в шароварах, з пістолем та шаблюкою боронили нашу ойкумену від чужинців, так це відбувається зараз, коли нацгвардійці та ЗСУ протистоять російським зайдам. Історія повторюється, закладені в давнину українські архетипи скріпляють людей для протистояння агресорам і окупантам.

 

«Козацький оберіг» – це роман-метафора про об’єднання, потребу збирати каміння українцям в часи наступу ворогів. Рідко наразі зустрінеш в сучукрліті щось подібне, написане зовсім не для дітей, хоч анотація вказує на протилежне. Написане для пробудження патріотичної свідомості в такий страшний час. Автор через магічну матрицю передає ідею єдності та незалежності України.

 

Для захисту українського народу, перемоги над зовнішнім ворогом дванадцятирічному Данькові потрібно зібрати три частини Талісману-Оберегу (Меч Зберігачів, сагайдак зі стрілами Степового вітру, Печать Зберігачів). Для цього він мандрує до Криму, Карпат, Києва, Львова. Натяк на те, що в кожному з названих регіонів нашої неньки є символ українськості, розкривши який можна духовно зрости.

 

Хороший історичний вишкіл Дмитра Білого помітний як у описі персонажів, так і змалюванні епохи. Тонке авторове володіння інструментарієм козацької доби, дозволило рельєфно прописати лексику героїв, змоделювати багатошарову романну структуру, яку можна сприймати й інтерпретувати на різних рівнях.

 

В одному букеті «Козацького оберегу» історик Д. Білий пропонує містику, авантюру, українські легенди та міфи. Нечисть різного калібру населяє більш як 200-сторінкове видання. Темні сили в особі чаклуна магістра Луціуса, ведунки й упириці Гельди, степового ординця-відьмака Чалма Бека полюють на магічний оберіг українців. Їм протистоять цілком земні: козак Голота, староста Претвич, кобзар, майстер Богдан, інші козаки; міфічні: легендарний Мамай, грифон, велетенський полоз тощо. Як у хорошій «казочці» добро протистоїть злу, воїни світла борються із силами зла, добрі багато втрачають, але врешті темні сили здаються і відходять. Віра в торжество світла над темрявою, у те, що добро завжди переборює зло, притаманна українському менталітетові, оспівана у фольклорі й народних піснях. Ця формула ще змалечку вкладається в дитячі голови, але, на жаль, із реальним життям майже не переплітається, є в більшості ілюзорною та шкідливою для дітей.

 

У книжці описано багато боїв у різних просторах: фортеця, замок, підземелля, садиба ліс, пустеля, поле, на скелі. Ці бої дуже смачно, соковито виписані романістом у кіношному дусі. Місцями роман нагадує сценарій до фільму із застосуванням різних спецефектів, яскравих деталей, тонких нюансів. Вкотре переконуюсь, що сучасна українська пригодницька література потребує невеличкого бюджету та грамотного кінорежисера, який створив би на основі «Козацького оберегу» пречудовий козацький бойовик.

 

Роман Дмитра Білого з чіткою національною основою, колоритними персонажами, українською атмосферою нагадує усім: козацтво вшите у наш генетичний код. Усі атрибути козацтва – волелюбність, мужність, звитяга, безмірна закоханість у власний край і його щасливу долю, ідея волі України або смерті – нікуди не поділися з національної пам’яті, не канули в Лету, не забулися. Саме вони допомогли сучасним революціонерам скинути диктаторську владу Януковича. Козацький бойовий дух живить військових на Сході, саме він допоможе перемогти ворога й встановити мир на українській землі.

Яр Левчук