Неперевершена легкість буття

*Катерина Бабкіна. Соня : роман. – Х. : Фоліо, 2013. – 186 с.

«Жити їй загалом подобалося» – так починається роман про Соню, дівчину, що уособлює майже неземну істоту. Тим не менш, цю істоту переслідують суто земні бажання. Деяким Соня здалася б легковажною, іншим навпаки – як то кажуть «замороченою» думками про минуле і непевне майбутнє. Соня не живе в сьогоденні, оскільки постійно згадує своє дитинство. Вона навіть вирішила на деякий час повернутися до рідного міста.

 

Є в Соні доволі туманний проект – знайти свого батька, якого вона взагалі не бачила. «Коли Соня знайде свого батька, думала вона, він також обов’язково її полюбить, і Соня його також». В серці дівчини на всіх вистачає любові: до батька, що зник, до колишнього коханця Луї та нового коханця – таємничого Кая. Ситуація ускладнюється, коли додається один факт. «Все було так добре. От тільки Соня була вагітна».

 

Вагітності Соні приділяється чимало сторінок у романі. Головна героїня постійно коливається, але встигає насолоджуватися життям, бо як слабка істота не може не відчувати його ефемерності. Все ефемерно, навіть стиглий кавун (він теж фігурує в романі). Але вагітність Соні цілком реальна і згодом починає її сильно непокоїти, бо це не вписується в образ замріяної мандрівниці, який так вперто плекає Соня. До того ж, у романі присутній містичний елемент. Він втілився у єврейському хлопчику Геньо Житомирському. Від теми гомосексуалізму, втраченого і знайденого кохання, вагітності і розчарувань оповідь навіть трохи клониться до теми Холокосту, та ненадовго. Бо знов повертається до дискурсу кохання.

 

Авторка пише, що «Соня боялася багатьох речей, наприклад, самотності, старості, несподіваних постів дорожньо-патрульної служби, ніколи не вийти заміж, погано малювати, бути зловленою на тому, чого не знає, залишитися в місті на все літо…». Однак, як показують романні обставини, більше за все вона боялася, що кохання зникне з її життя, і вся легковажність та пустотливість існування Соні перетвориться на повний нуль. На цих острахах і будується сюжет роману. Голова героїня, яка хоче вхопити краєчок свого щастя, але постійно потрапляє в халепи. Їй таланить на драми, хоча сама вона хоче існувати в романтичній комедії.

 

Соня плете павутиння свого життя, намагаючись бути кінематографічною. Весела, яскрава, витончена. Вона нібито грається з читачем, випещене авторською фантазією створіння. Але (і що за злий демон переслідує Соню?) Наприкінці роман про ванільне кохання перетворюється на психологичний трилер. Як у античних драмах, де рок все одно добиває героїв. Доволі цікавий виверт. Мабуть, прийдеться до смаку читачам, що люблять полоскотати собі нерви.

Катерина Холод

Придбати книгу.