Як виховувати дитину: досвід Франції

*Памела Дракермен. Французьке виховання. Історія однієї американської мами в Парижі / З англ. перекл. Вікторія Наріжна. – К. : Критика, 2013. – 320 с. 

Цю книжку, на мою думку, повинна прочитати кожна мама, яка виховує дітей (або збирається їх народити), акурат, малих. Якщо до цього процесу долучиться тато, – ще краще. Моя колега психолог Лариса Дідковська сказала: «Усі діти народжуються вільними і гідними. Потім ми їх виховуємо». Йдеться не про головну роль виховання, а його важливий вплив на всебічний розвиток дитини. Бо є ще гени та оточення.

 

У своїй книзі Памела Дракермен говорить саме про виховання. Причому, постійно порівнює французьке виховання з американським. Річ у тім, що сама авторка родом з Нью-Йорка, вийшла заміж за британця і переїхала жити до нього в Париж. За словами Дракермен, культура країни дуже впливає на виховання. Слід також відзначити, що автор акцентує увагу на тому, як живуть і виховують дітей парижани середнього класу, а не усі французи.

 

Автор розповідає про виховання на прикладі своєї сім’ї, починаючи з вагітності, пологів і аж до зростання трьох власних дітей – однієї доньки і двох синів. Також у книзі йдеться про чоловіка Памели Саймона, якому вона присвятила свою книжку.

 

Цей твір – не художній, а публіцистичний; над текстом працював професійний перекладач, тому книжку читати легко й цікаво. Його аудиторію можуть скласти також педагоги і психологи. Автор, яка за фахом журналіст, підіймаючи ті чи інші теми розвитку дітей, постійно наводить дослідження по цих темах думки експертів: психологів, педагогів, психіатрів, вихователів. У цій книзі можна прочитати про погляди французького мислителя Руссо, психологів Жана Піаже і Дальто та інших.

 

Думки експертів є прикладними, тобто такими, які можна застосувати в житті. Наприклад, про сон, його фази, харчування та його обмеження, вік, коли можна віддавати дитину в ясла, як навчити дитину терпінню, розвивати мотивацію, як справитися з імпульсивністю. «Дитина не може отримувати все, що захоче відразу. Дуже важливо позбавити дитину ілюзії, що вона всесильна, може чинити, що завгодно й діставати, що заманеться», – зауважує французький психолог Вальтер Мішель.

 

Також мені дуже імпонує думка про рамки дитини. Як зауважує автор, французи свято вірять: рамки – необхідна річ у вихованні. Але у них має бути свобода. Якщо дивитися мультики, то – певний час, якщо їсти шоколад – то небагато, якщо гратися на майданчику, то так, щоб мама не бігала за дитиною, мов песик. Для цього у батьків має бути впевненість, що дитина – не центр Всесвіту, і не вона, а вони – головні.

 

Подивом стала інформація про вік, коли дитину віддають в ясла. Чимало парижан це роблять, коли дитині виповниться 8 місяців. Звісно, можна віддати дитину в ясла пізніше, але 8 місяців – теж норма. В цей час дитина ще не ходить і не говорить. Але, якщо у неї є належний догляд та піклування, не має значення, хто поруч – мама чи особа, що її заміняє.

 

За словами автора, у паризьких яслах є кілька виховательок, які мають освіту, що прирівнюється до університетської, вишукана здорова їжа, педіатр і психолог, які приходять до дітей раз на тиждень. Йдеться саме про державні ясла, що є безкоштовні. Реально безкоштовні!

 

Коли я про це читала, сподівалася, що автор от-от розкаже про хвороби дітей у садку. Те, що дитина хворіє, а батьки змушені брати часті лікарняні, що не подобається керівництву, – реальність нашого сьогодення. Тому батьки бояться віддавати дитину в садок. Дракермен не пише про ці проблеми. Натомість більше вона розказує про соціальну підтримку французів, різні програми, які підвищують народжуваність, безкоштовну медичну допомогу матері і дитини, одним словом, турботу держави про свій народ.

 

Як наголошує автор, з появою в родині дитини батьки не зациклюються на ній. Так, вони люблять і турбуються про неї, але не забувають про себе: свою роботу, улюблені звички, стосунки, друзів. Формула проста – щасливі батьки (мама), щасливі їхні діти. Втомлені батьки – вередливі діти. З цим неможливо не погодитися.

 

Після прочитання цієї книжки, складається враження, що французьке виховання, чи не найпередовіше у світі. Хотілося поруч з думками французьких експертів, побачити думки й інших їхніх колег. Бо ж не тільки французи зробили великий внесок у вивчення психології дитини. Але й англійці, американці, австрійці, німці.

 

Виховання дітей існує стільки, скільки існує людство. Програми соціальної підтримки, студії розвитку для дітей, все це – добре. При цьому важливо не забувати, що дитина це – людина, хоч і маленька. Насамперед, її базовою потребою є безумовна любов батьків, а вже потім – все інше.

Ольга Цурка, психолог

Придбати книгу.