Поснідати на морозі

*Анатолій Дністровий. Сніданок на снігу. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 288 с.

Від поезії та прози, есеїстики та писання передмов до книжок Анатолій Дністровий продовжує експерименти й в області малої прозової форми. Нове видання складається із повісті та десяти невеликих оповідань. Відкриває збірку  повість «Сніданок на снігу» – про замкнений простір, метання між жінками та секс.

 

Піар-менеджер медичної компанії Богдан Зарецький потрапляє в глухе село на Західній Україні, яке закидало снігом. Він опиняється в замкнутому просторі, засніженому будинку зі своєю коханкою Людмилою. І все б нічого, але десь там, за №-ну кількість кілометрів у Житомирі, є його робота і дружина Віолетта, стосунки з якою згасають, вичерпуються, але ще не завершилися. На відміну від інших творів Анатолія Дністрового, тут представлено зрілого героя, котрий знайшов буддистський серединний шлях, у минулому Богдан викладав у медичному університеті. Традиційним дисонансом для персонажів Дністрового є непростий вибір, пов’язаний із жінками. Якщо, до прикладу, в недавньому «Тибеті на восьмому поверсі» самець-невротик розпиляється між багатьма жінками, то в «Сніданку…» чоловік вагається між двома. Герой, немовби стоїть на розпутті: минуле чи майбутнє, Віолетта чи Люда, це все відбувається на фоні боротьби зі стихією, тривогою за своє життя, і навпаки небажанням Людмили, щоб цей сніг закінчувався, адже від цього залежить її щастя. Мимоволі виникають асоціації із творами Я. Кавабати, К. Абе «Жінка в пісках», Ж.-П. Сартром «За зачиненими дверима». Та під кінець історії внутрішній психологізм зникає, екзистенційна напруга спадає, нервовий градус занижується. Закінчується повість у серіально-мильних тонах, легким і прогнозованим хепі-ендом.

 

У невеликих оповіданнях А.Дністрового розказується про дрібних людей та їхні «дрібні» проблеми. Змальовує письменник різні суспільні типи: від талановитої молодої поетеси Тоні Трюфель, яка заради творчості продає власне тіло і відмовляється від материнства, до здібного й популярного в університеті викладача Розенкранца, котрий б’є дружину. Письменник розроблює протирічних героїв, намагається показати суперечність між дійсним і удаваним, хорошим соціальним статусом і низькими моральними якостями. У книжці знайшлося місце й жорстким історіям («Стінгазета» – про дисидента Василя Долота, якого зламала радянська система), іронічно саркастичним оповіданням («Генеральські тьотки» – про дам бальзаківського віку, дружин або коханок високопосадовців, яких улаштовували в державний аналітичний відділ, щоб допрацювати до пенсії).

 

Виписує Анатолій Дністровий і цілком відірваних від реального життя персонажів. Так, у «Планетниці» мовиться про Лесю Онищенко, яка за допомогою гороскопів, астрологічних прогнозів, котрі складав журналіст районки Коля Мигаль, віщувала людям долю. Зачіпається Дністровим і проблема зміни поколінь, різниці світобачень, які не можуть порозумітися, знайти точки перетину. Це яскраво видно у оповіді про художників під назвою «Порушена традиція». Словом, письменник у своїй збірці різносортної малої прозі, по-своєму бачить дрібного українця, описує його світ: радощі й печалі, щастя й болі, гармонію і дисгармонію тощо.

 

Збірка прози «Сніданок на снігу» пропонує познайомитися зі світиком маленького, простого українця. Ці історії викличуть і посмішку, і жаль, і розуміння, і співчуття. Заглянути в душевний простір героїв можна, прийнявши запрошення Анатолія Дністрового поснідати на морозі.

Яр Левчук

Придбати книгу.