Чи варто сумувати за втраченим часом?

*Сергій Жадан. Месопотамія. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 368 с.

 

Миті хвилювань не проходять безслідно. Інколи вони перетворюються на спогади, а потім зачаровують своїм відлунням у творах. Сентиментальне відлуння пам’яті, посилене сповідальністю. Саме таке враження залишає збірка оповідань Сергія Жадана «Месопотамія». Названа на честь давньої колиски цивілізацій, збірка уособлює собою дивовижний сум за втраченим часом. Цей сум поєднується з пульсом українського міста. Як не важко здогадатися, події, описані у більшості оповідань, відбуваються у Харкові. Герої «Месопотамії» мають різноманітні імена: біблейські, революційні, романтичні, звичайні…  Марат, Ромео, Маріо, Фома, Матвій та Лука. І це лише дещиця з того міського калейдоскопу, що постає на сторінках книжки.

 

Маневруючи серед біографій своїх героїв, Жадан щедро розкидається аксіомами: «Життя має лише два шляхи: один веде до раю, інший – до пекла. Щоправда, у багатьох місцях вони перетинаються», «Життя в рок-н-ролі передбачає ненависть та прокляття» і врешті-решт «Померлі не мають до нас претензій, живі вміють нас напружити». Ці аксіоми розбігаються по оповіданнях, як мурашки. Лише спробуйте впіймати.

 

Перша частина, «Історії та біографії», складається з меланхолійних оповідань, які мають свій початок, але очевидно не мають кінця – гріючого душу хепі-енду або драми. Чорного чи білого. Залишають вони за собою лише відкритий екзистенційний простір, тож любий читач може взяти участь у створенні міфа, який ніколи не скінчується і з кожним роком набирає свої оберти. Це історія про Ромео, який випадково зустрів свою Джульєту (насправді Дашу) в літньому місті, молодий та сповнений жаги до життя, бо «був певен, що за найближчим рогом на мене чекає щось неймовірне – вогні, салюти й святкові оркестри. І хоча там насправді на мене не очікувало нічого, крім весняних протягів, це аж ніяк не бентежило. Двадцять – той вік, коли диявол приходить до тебе, аби поскаржитися на життя». Потім на сцені з’являються тридцять років з їх претензію на зрілість, але й ще з невтраченим ентузіазмом. Щоправда, до нього додалася певна розгубленість. Письменник назве тридцять років пасткою, і герої «Месопотамії» це підтвердять. Маріо потрапляє в пастку сімейного бізнесу та заборонених стосунків. Юра не повернув борг і ризикує постраждати не лише від кредитора, але й від кохання. У свою чергу, невіруючий Фома дійсно здебільшого керується часткою «ні»: «Ніхто не приходить вчасно, ніхто не поспішає, ніхто не дотримує слова».

 

Однак в другій частині «Месопотамії», яка називається «Уточнення і узагальнення», меланхолійні слова звучать вже по-іншому. Це вірші, що перекликаються з першою частиною і також залишають дивне відчуття світлого смутку. Це астрал, в який поступово входить мешканець великого міста. Бо всі ми ходимо по різних вулицях, але врешті-решт кожен прийде до власного пункту призначення.

Катерина Холод

Придбати книгу Cергія Жадана «Месопотамія» в інтернет-магазині ВсіКниги.