Таємниці затишної кав’ярні

*Оксана Сайко. Кавярня на розі : повість. – К. : Видавництво Старого Лева, 2013. – 176 с.

У 2013 році Видавництво Старого Лева заснувало серію «Майже дорослі» для заповнення ніші підліткової літератури в Україні. До цієї серії увійшла нова книга Оксани Сайко «Кав’ярня на розі». Оскільки часу на літературу, яка не включена до списку шкільної програми, у школярів зазвичай бракує, то книжка має невелику кількість сторінок, а до того ще й цікавий динамічний сюжет, що дозволяє прочитати її на одному подиху. Чудово оформлена обкладинка відразу викликає бажання взяти книгу до рук, розгорнути та поринути у світ старого міста з багатьма вузенькими вуличками, на розі однієї з яких розташована затишна кав’ярня, до якої заходять найнесподіваніші відвідувачі.

 

 

Недаремно події, що описані у книзі, пов’язані з кав’ярнею. Адже, кожне місто має свій запах, який можна розпізнати та відчути, навіть на відстані багатьох кілометрів. Місто, в якому живуть наші герої, пахне кавою, а тому до нього завжди хочеться повертатися «у цьому місті запах кави відчутно найкраще… жодне місто так не пахне…» (С. 7). У кав’ярні спокійно та затишно, а привітний персонал завжди радо зустрічає своїх гостей, які найчастіше потребують посмішки та доброго слова.

 

 

Молода і допитлива Лідка підпрацьовує у кав’ярні свого дядька кельнеркою. Вона приїхала до міста, щоб втілити батькову мрію стати економістом. Батькову – бо власної мрії поки не мала. Як і перед кожним підлітком, перед нею постало питання: куди вступати після закінчення школи, який фах обрати? Це надзвичайно турбує дівчину, адже від цього залежить її подальше життя. А батьки, замість допомогти школярці у нелегкому виборі, насаджують власні мрії і бажання. Ліда, щоби сподобатися своєму батькові, завжди намагається бути такою, якою він прагне її бачити, а не такою, якою вона є насправді. Це позбавляє дівчину душевної рівноваги. Та ж хіба діти повинні заслуговувати любов батьків? Виявляється, що не все так гладко у її стосунках з батьком. Авторка піднімає тему, яка стосується багатьох сімей і яка звучить вже не вперше. «Батьки часто вважають дітей своїм продовженням, хочуть виправити за допомогою них власні помилки, виконати свої бажання, зробити те, чого не встигли чи не спромоглися. Відтак не надто допитуються, чи їхнім дітям це насправді потрібно…» (С.20). Лідка відвідує ненависні їй уроки математики, щоб заспокоїти тата, але справді щасливою почувається, коли спілкується з відвідувачами кав’ярні. Вона залюбки спостерігає за людьми і таким чином пізнає їх. Бо кожна людина – то цілий світ, «особливий, складний, світло-темний і кольоровий водночас, сповнений своїх таємниць» (С. 29). То що ж таки вирішить дівчина – здійснити батькову мрію чи обрати свою?

 

 

А тим часом до кав’ярні навідується немолодий чоловік, який привертає увагу своїм старомодним капелюхом та дивною поведінкою. Знайомство з ним розкриває цілу історію. Він колекціонує забуті книжки, яких вже ніхто не видає і ніхто не читає. Часом йому доводиться навіть цупити такі книги, щоб поповнити свою колекцію.

 

 

До кав’ярні також частенько заходять: отець-богохульник, який відкрив у собі дар повертати людям їхні духовні скарби; праля та столяр, які бояться розповісти одне одному про свої почуття; молодий учитель із музичної школи зі смішними настовбурченими вусами; поет-невдаха, вірші якого жодне видавництво не береться друкувати; постійно усім незадоволений добродій із житлової контори та багато інших. Дуже цікаво спостерігати за гостями привітної кав’ярні та розгадувати їхні історії. Бо вони, як і діти, часто бувають безпорадними.

 

Дочитавши цю книгу, починаєш відчувати, що люди часом бувають дуже самотніми, навіть якщо мають друзів. Їм бракує любові та розуміння, вони закриваються у собі. Від цього і виникає багато проблем. Ми часто йдемо за чужими мріями, але натомість не розуміємо, як важливо здійснювати свої.

 

 

Оксана Сайко торкається проблем, які турбують юну душу дівчини. Це і тема забутих книжок, загублених ікон, видання книжок, які не розраховані на масового читача, проблеми батьків і дітей, проблеми нереалізованості, надмірного фанатизму. Авторці чудово вдається передати внутрішній світ дівчини з її переживаннями, ваганнями, хвилюваннями. Хоча Ліда з юних років є досить самостійною, розумною, розважливою, але все ж таки вона ще дитина і має замало власного досвіду. А тому потребує любові, підтримки та розуміння. В неї добре серце та відкрита душа. Вона вміє співчувати і чути інших людей. А ще зі всією своєю дитячою щирістю намагається допомогти. Дорослі відвідувачі кав’ярні часто стають не найкращим прикладом для дівчини, але таки потрібним, щоб зрозуміти це життя.

 

 

Книга написано у романтичному стилі, добра та наївна, як дівоче серце. Рекомендую цю книгу для дівчаток-підлітків та їхніх батьків, щоб вони краще розуміли один одного.

Оленка Кравчук

Придбати книгу Оксани Сайко «Кавярня на розі» в інтернет-магазині ВсіКниги.