Нові вірші про #Євромайдан

*Події в Україні не лишають байдужими громадян всього світу. За Євромайданом спостерігають в Америці, в Індії, не кажучи вже про країни Європи. Не можуть лишатися осторонь і спокійно спостерігати і митці пера – наші з вами сучасники української літератури. Тому вони – українські письменники, поети та інші культурні діячі – виходять на барикади Євромайдану, підтримують дух мітингувальників та допомагають, чим можуть, але і не забувають про головну свою революційну зброю – слово!
Пропонуємо Вашій увазі вірші, які народилися  під впливом революційних подій в Україні періоду листопад-грудень 2013!

 

Келя Ликеренко

МОЛИТВА ЗА ЯНУКОВИЧА

Настав цей час,

Коли мені не лячно.

Коли я горда, що це – мій народ!

Вам, Янукович, я безмежно вдячна

За кожен недолугий поворот.

 

За кожне бе і ме, кортеж, міжгір’я,

За всі промови теж, і день, і час.

Вже на собі готова рвати пір’я,

Що я голосувала не за Вас!

 

Вже гречки

Не підсиплеш в годівницю. –

Народ і сам поїсти принесе.

Бо об’єднав найкращих у столиці!..

Пан Янукович, дякую за все!

 

Що світ уздрів на карті Україну.

І що не руссо ми. Бо є кордон.

Що стоїми не в позі – на колінах.

Бо вивчили і право і закон.

 

Що я стрічаю на фронтах Майдану

Чудових друзів – з ким пліч-о-пліч крок:

І Вакарчук, і Срипка, і Руслана,

І Ліна, і Забужко, й Конюшок.

 

Поставлю свічку. Боже, диво-дивне

Благослови! Нехай живе Сім’я!

Бо того, хто народ так поріднив,

В історії своїй не знаю я.

 

Почав молитись. Вдягся в вишиванку,

Не лише вивчив гімн, а й склав новий.

Я гордо мовлю: Віктор Янукович!

Бо кращого не знаю я, ніж Ви!

 

Завдячує Вам славна Україна,

Що нині її знає увесь світ.

Що перестали повзать на колінах.

І встав з могили мій козак-прадід.

 

Що хтось прозрів. – А хтось іще в поцесі.

Що хтось почув. – З мовчанки й німоти.

Хай Вам до скону Бог шле мерседесів,

Плантації, ставочки і хати!

 

В потах тітушок Ви, мабуть, стомились.

Я бачу лінь.

Он – шлях мій! Он – нора….

Ви Президентом, мабуть, народились.

Тепер, шановний, вам пора….!

Амінь.

(13.12.13)

 

Макс Паленко 

УКРАЇНА ДЛЯ ЧАЙНИКІВ

Мені часом здається шо моя країна

Це така собі система операційна

Настільки проста в користуванні шо навіть дитина

може опанувати її самостійно

 

Права рука на мишку лягає,

ліва рука стискає недожований бутер

А я дивлюся зсередини і яка на мене доля чекає

Залежить від того, хто сів за компутер

 

І от сидиш ти-нововстановлений юзер мого народу,

перед моєю землею, як перед монітором

І мацаєш її поля і ріки, її землі і води

своїм пухким, увінчаним перснями, курсором

 

І це абсолютно нормально шо цьому інтерфейсу

заважають деякі моменти не відповідні твоїм вподобанням

Тому прочитавши молитву господу нашому- Білу Гейтсу,

починай під себе змінювати налаштування

 

Башта в Пізі ще не впала

Хоч давно би вже повинна

І останні могікани

Ще дітей робити хочуть

Медсестра мені сказала

Шо ще не вмерла Україна

Ще не вмерла але лікар

вже не дивиться у очі

 

І шоб змінити якесь усталене світоположення

не потрібні танки й треновані хлопці

Тобто, потрібні-звісно

але до тебе вони мають дуже умовне відношення

Бо ти не віддаєш наказів ти просто змінюєш опції

 

Віднині не треба палити рейхстаг і неправильні кнИжки

Не треба рвати язиків, лякаючись гострого слова

Просто внизу екрана клікаєш правою кнопкою мишки

І за власним бажанням, наприклад, міняєш мову

 

Далі-Пуск -Панель управління-Налаштування звуку

Прибираєш галочку з цього хохляцького гімна дибільного

І замість нього вибираєш «золотиє купола» Міши Круга

Які давно вже стоять на рінгтоні твого мобільного

 

Тепер налаштуєм десктоп відповідно до твого почуття прекрасного:

Міняєм жовто-блакитні кольори на ,скажімо, білосиньочервоні

І замість цього логотипа, тризубого і ужасного

Загружаєш власну фоточку в прифотошопленій зверху короні

 

Ми тут наче самураї

Або навіть камікадзе

Вже завчили заповіти

Й рот розкрили для банзая

Але у роти нам пхають

Холодець з кісток гонгадзе

Ця Україна задовбала-

Все ніяк не помирає

 

Не потрібні репресії, таємні агенти

Бережи свої нерви,просто звикни

Шо всі ці ненависні твої опоненти

Не більше ніж просто-випадаючі вікна

 

На яких там,бачиш,з правого краю

А для них ,значить, з лівого-біля серця тобто

Є спеціальний хрестик,його натискаєш.

І вони закриваються. Всерйоз і надовго.

 

А якшо раптом хтось особливо настирливий

Гірше гіркої редьки тобі заважає

Ти використовуєш засіб багаторазово провірений:

тиснеш кнопку Delete і він просто зникає.

 

Гарненько виконуючи ці нехитрі рекомендації

Ти наведеш порядок в країні,фактично вибєш її як перинку

І краєм вуха ловлячи шум за стінами презадміністрації

Зможеш нарешті спокійно пограти в «косинку»

 

 

Брати Капранови

Нагостріть бейсбольні біти

І ходім титушків бити!
Захопіть з собою пляшки,
Бо чекають битви важкі.
Надягніть щитки футбольні,
Щоб не відчувати болю.
Нас врятує Божа ласка
Й нОва будівельна каска!
(Це не провокація, а лише жартівлива стилізація, навіяна зустріччю з Олександр Ірванець) 🙂

 

 

 

Анатолій Хромов

Мій народ!

Мій голодний народ на дивані
Тихо гриз голу кістку роками
Збунтувався і наче в нірвані
Волю вирвав тремкими руками

 

Не святий та пізнав свої вади
Перша кров наче крапля остання
Не злякати нас церберам влади
Коли кожний іде на повстання!

 

Коли кожний із нас усвідомить
Що не звір, не бродяча собака
Ниють рани і зводять судоми
Та сьогодні ніхто не заплакав

 

Мій колишній народ на дивані

Мій великий народ на Майдані!

30 листопада – 02 грудня 2013 р. 

 

.

 

Сергій Борщевський

Внесок до ленініани

Розбили на друзки боввана,

Немов ворожу цитадель;

І зажурилася Гавана,

Й скупу сльозу пролив Фідель.

 

Розбили на друзки боввана

Й зраділи: чорт, мовляв, із ним.

Та схлипи чуються з Пхеньяна:

Це плаче сам товариш Кім.

 

Розбили на друзки боввана:

Тремтять од страху уночі

По всій країні віднедавна

Всі недобиті Іллічі.

 

.

Олександр Ірванець 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ НА ЗАВТРА

***

Я страшенно ніяковію, коли пишу пафосні тексти. А зараз саме той випадок. Ну й іще наш фольклор буквально щойно теж народив текст на цей мотив. Але я абсолютно серйозно взявся до справи. Більшість з вас, друзі, мусить з дитинства пам’ятати пісню партизанів-гарибальдійців “О Белла Чао”. Так ось, це воно.

 

В нічному смерку

Скажений “Беркут”

Зачищав, зачищав, зачищав Майдан.

Кийки свистіли,

Впивались в тіло –

Так з нас робили громадян.

 

В кривавий спосіб

Кінчалась осінь.

Та вже на ранок зазвучав, зазвучав нам Глас:

“Терпіти досить.

Чекати досить.

Це ж може ваш останній шанс”.

 

Йди, брате, битись

За честь і гідність,

І яничар, яничар, яничар змітай.

За нами правда,

Й на неї права

Ти вже ні в кого не питай!

 

Хай потім кожен

Сказати зможе:

“Я захищав, захищав, захищав Майдан.

І цю свободу,

В бою здобуту

Я вже ніколи не віддам”!

.

 

Віра Вовк

Ч  О  Р  Т

У Маріїнській палаті

На золотому горщику

Сидить чорт

З обличчям сметанкового пампуха

І цукряною усмішкою.

 

Йому тепло,

Йому добре,

І яке йому діло до того,

Що на Майдені мерзнуть,

Щось вигукують,

Чогось домагаються

Якісь голодні люди?

 

Адже йому так вигідно,

Так блаженно було б

Помріяти з кремльським Дідом Морозом

Під святковою йолкою

Хоча б під портретом

Увінчаної Юлі.

 

Друг Читача