Emigrant song авіатора Сікорського

*Даниленко В. Капелюх Сікорського. – Л.: ЛА «Піраміда», 2010. – 290 с.

Коли розповідають про видатних людей, насамперед засвідчують факти і цифри, що стосуються останніх: народився, вчився, придумав, установив рекорд, любив, працював, помер… Звісно, це важлива інформація, але не менш цінною є розповідь про видатну особистіть, як про людину. Людину з усіма витікаючими із цього «наслідками»: слабкості, почуття, думки, сумніви, міста, рідні, любимі та не любимі. Саме таким «олюдненим» представляє нам у своїй книзі «Капелюх Сікорського» Ігора Сікорського Володимир Даниленко.

 

Ігор Сікорський відомий на весь світ авіаконструктор. Саме його голові належать перший у світі гелікоптер та найбільші за розміром і можливостями того часу літаки «Ілля Муровець» та «Гранд», а також числені рекорди авіаційного ремесла. Народився Сікорський в імперському Києві. Вчився і у нас у КПІ, і в Петербурзі, і в Парижі. Деякі із своїх літаків випробував на Куренівці. Працював і в Україні, і в Росії, через це українці та росіяни до сих пір не можуть поділити Сікорського. Наш? Чи їхній? Щоб там не казали і не доводили, – Володимир Даниленко дає свою версію – таки наш. І власне після прочитання його книги не лишається сумнів щодо Сікорського-українця, а більше – киянина.

 

Київ постає в романі як окремий герой. Не знаю, чи мало місто таке значення в житті авіатора, як описує письменник, проте якщо хочете зануритися в атмосферу Києва кінця 19-го початку 20-го століття – книга «Капелюх Сікорського» саме для Вас. Тут їздять карети, пахнуть затишні кав’ярні, а подільські повії спокушають гімназистів. Багато зелені. Багато синього кольору, багато води, багато Дніпра. Саме в такому місті ми зустрічаємо молодого Сікорського, а він у свою чергу – своє справжнє кохання… Жінка-життя авіатора була повією. Трошки старшою за нього. Вони ніколи не були разом офіційно. Проте саме Кароліна надихнула його на втілення в реальність одного з креслень Леонарда да Вінчі – прототипа гелікоптера. Не можливість бути з коханою зводила з розуму Сікорського. Водночас, хіба не нещасливе кохання надихало геніїв усіх часів та народів на створення речей, ідей, що змінювали світ?

 

А потім був успіх у імперії, а потім була війна, а потім і початок переслідування інтелігенції. Сікорський вимушений емігрувати в США, адже його, відомого і успішного у Російській імперії конструктора літаків мали розстріляти.

 

У США починаються не найкращі часи. Злидні. Відсутність роботи. Світ не бачить потреби у літаках, коли немає війни, тому і генії на кшталт Сікорського нікому не потрібні. Проте авіатор не здається, а починає займатися викладацькою справою. Через декілька років уряд вирішує, що літаки можна використовувати не лише для війни, а й для мирного життя, і у Сікорського знову з’являється робота. Під час розробки нових моделей: більш легких, швидких, потужніших літаків, – Сікорському повсюди зустрічаються емігранти із України. Це розумні та освічені особистості. Зазвичай розмова Сікорського із такими починається англійською, проте невдовзі вони переходять на українську і дізнаються про «справжнє» походження одне одного. Наступною темою, над якою можна подумати, читаючи цей біографічний роман – емігрантські долі відомих на весь світ українців. Чому вони не можуть реалізувати себе на Батьківщині? Чому ця ж Батьківщина «викидає» на вулицю своїх же дітей? Чи може це туга за рідною землею і живить їх та надихає? А скільки у числах таких доль? Чи можна їх порахувати. Тема актуальна для України і зараз. Як бачимо, з часів Сікорського нічого не змінилося.

 

Помирає Сікорський у віці 83 років. Під час останнього сну до нього приходить вона – Кароліна, а світом тим часом літає він – літак «Стегно Кароліни», одна з найкращих гвинтокрилих машин у історії повітроплавання, на якому було встановлено п’ять світових рекордів швидкості.

 

Насамкінець зазначу дві речі. По-перше, у назві роману фігурує такий собі капелюх. Останній зіграв не меншу роль у житті Сікорського ніж кохана Кароліна, проте не переказувати ж книгу. Про тонкощі справи із капелюхом дізнаєтеся з першоджерела.

 

По-друге, і останнє, Володимир Даниленко не тільки розповів про Сікорського як про людину, він розповів про Сікорського, як людину доби, показав добу крізь особистість авіатора, поставив вічні, тому актуальні питання, наситив книжку рідним нам, проте вже не існуючим Києвом, і звісно розповів історію генія, – усі ці факти роблять біографічний роман «Капелюх Сікорського» приємним та рекомендованим до читання.

Ольга Гончар