Чи можна правдиво розказати про Другову світову війну?

*Фелікс Левітас. Друга світова війна: український вимір. – К.: «Наш час», 2012.

 

Зазвичай щороку ми переживаємо три хвилі «священних воєн» навколо Другої світової (або Великої Вітчизняної – це вже залежно від політичних уподобань): 9 травня, 22 червня та у жовтні-листопаді. В інший час про ці події згадують лише ті, хто справді ними цікавиться. От саме їм хотілось би порекомендувати в якості матчастини книгу Фелікса Левітаса «Друга світова війна: український вимір». Чим вона вирізняється з маси усілякої іншої літератури на цю тему? Та багато чим…

 

Насамперед слід зазначити, що автор дуже чітко окреслив проблематику уже в назві. Адже чому нас досі хвилюють події тих років? Саме тому, що вони мали величезні наслідки для нашої землі…Актуально? Ще б пак!

 

Друга характерна особливість цієї книжки – володіння матеріалом. Можна не читати інформації на четвертій сторінці обкладинки, де перераховано всі регалії Фелікса Левітаса (і наукові звання, і перелік як освітянських, так і військових відзнак), проте відчути з самого тексту, що 20 років ця людина досліджує історію Другої світової. Автор явно не намагався викласти все, що йому відомо, а вибирав лише те, що стосується теми. Точніше, те, що допоможе максимально її розкрити при мінімальному обсязі тексту.

 

До речі, третє, що приємно відрізняє цю книжку від багатьох аналогів, – автор уміє писати. Причому сам. На тій же останній сторінці обкладинки є і цьому пояснення: член Національної спілки журналістів України. Рідко талант історика поєднується з талантом журналіста – частіше людина є фахівцем в якісь одній царині і або глибоко в темі, або вміє цю тему популярно розкрити. Тому зазвичай маємо або ґрунтовну наукову працю, які містить відповіді на всі запитання, але щоб зрозуміти ці відповіді, треба бути таким же фаховим істориком, як автор… або майстерно викладений набір некоректних узагальнень та суджень із суттєвим доважком перекручувань. Зазначена ж книга є чудовим винятком із цієї прикрої закономірності. Приємно, що кожен факт, кожна цифра вивірені-перевивірені, і текст справляє враження цілісного – а якщо різні очевидці подають різні версії однієї події, то автор, наводячи ці версії, аргументує, чому надає перевагу одній із них.

 

Але й історики бувають різні. Таку виваженість думки, як у Фелікса Левітаса, теж зустрінеш не в кожного історика, тим більше якщо він береться за дражливу тему – а тема Другої світової ще довго обіцяє бути дражливою у нашій країні… Автор пише не під політичне замовлення, а максимально зберігаючи історичну об’єктивність та відстороненість. Проте «Друга світова війна: український вимір» зовсім не є набором сухих фактів з беземоційним викладом – автор уміє писати не лише легко, але й щиро, що взагалі є великою рідкістю для історика… З самого форзацу можна збагнути, що поруч із об’єктивністю книга ця дуже українська – фото офіцера 1-го Українського фронту, який у якомусь дуже нерадянському і невійськовому пориві молитовно склав руки, потрапивши на руїни Києво-Печерської лаври, відразу дає зрозуміти, що автор розуміє війну не як такий собі аналог гри в солдатики, а як трагедію, з якою доводиться зіткнутися цілком живим людям…

 

Важливо, що відповідно до наукових вимог в кінці додається список рекомендованої літератури – справді, після прочитання цієї книги може виникнути бажання з’ясувати для себе детальніше деякі моменти. І наостанок примітка: КДБ – навіть якщо воно тепер називається ФСБ – дуже не зацікавлене пускати до своїх архівів українських істориків, тим більше таких незаангажованих, як Левітас. Тому при написанні цієї книги йому часто доводилося спиратися на праці російських колег, яких було допущено до першоджерел. У цій ситуації чекати змін не випадає…

 

Але ця ложка дьогтю в бочці меду на загальний смак не впливає. «Друга світова війна: український вимір» є прекрасним джерелом для того, хто хоче розібратися в цій темі. Особливо рекомендується напередодні сезону «священних воєн»!

Атанайя Та