Українець врятує світ

*Макс Кідрук. Бот / передм. І. Геращенко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 480 с.

 

Роман відомого сучасного українського письменника Макса Кідрука «Бот» має статус першого українського технотрилера та розпочинає нову віху у творчості автора, насамперед відомого численними книжками-тревелогами.

 

Жанр технотрилера популярний у всьому світі. Кожен із нас чув такі імена як: Стівен Кінг, Майкл Крайтон. Останнього, автора «Парку Юрського періоду», – вважають батьком технотрилера. Після виходу «Бота», батьком українського технотрилера справедливо можна назвати Максима Кідрука. Автор не збирається зупинятися на одній книжці, й уже в вересні на Форумі видавців презентуватиме новий роман із цієї ж «кухні» – «Твердиня».

 

Що ж власне являє собою технотрилер? Технотрилер — це жанр художньої літератури, який досліджує взаємодію людини з реальними технологіями, а насамперед розглядає, описує, обігрує фатальні помилки у цієї взаємодії, що призводять до жахливих техногенних катастроф. Це НЕ наукова фантастика! Все обґрунтовується – все реально! Головним «героєм» технотрилера є технологія.

 

Історія Максима Кідрука розповідає про київського програміста Тимура, який створює ботів для комп’ютерних ігор. Бот – програма що наслідує дії людини, нерідко із зачатками штучного інтелекту. Використовується для керування супротивниками у комп’ютерних іграх або як клон живого користувача в інтернет-чатах та на форумах. Боти використовуються в умовах, де необхідна краща, ніж у людини, реакція, для ефективного виконання рутинної роботи, а також для повного наслідування та копіювання поведінки людини.

 

Несподівано Тимура запрошують попрацювати за спеціальністю у проекті, який обіцяє неочікувано великий гонорар за ботів. Програміст погоджується… не зважаючи на місце роботи – найсухіше місце Землі – пустелю Атакама в Чилі. А далі боти вийдуть із-під контролю, поступово вбиватимуть членів команди і доберуться до свого тата – Тимура. Чи виживе батько ботів, чи прибуде не в цинковій труні до Києва, як його попередник, – дізнається той, хто прочитає книгу.

 

Від себе додам, що атмосфери читанню додають ілюстрації, створені Максом Кідруком, – карти місцевості, креслення приміщень, зображення «поживи» ботів – фракталів. А також доступні пояснення технологій, завдяки яким стали можливі боти. І це не наукова фантастика – це технології, які існують уже сьогодні. Насамперед йдеться про розробки у таких напрямках наук як нанотехнологія й біоінженерія. Проте, щоб зрозуміти книгу не треба бути програмістом, фізиком, чи математиком – усе описано доступно та зрозуміло. Крім того, в післямові Кідрук наводить усі попередньо опрацьовані джерела, які допомогли йому в написанні «Бота». Тому якщо Ви не вірите автору – можете перечитати «першоджерела» і упевнитися в тому, що такі розробки існують.

 

Читаючи «Бота» – хочеться знімати голлівудський ЗD-блокбастер. Проте окрім цікавої, яскравої історії ми отримуємо книгу, яка «кричить» про те, до чого призводять ігри з наукою, експерименти вчених та бажання володарювати над світом. Сьогодні кожен із нас відчуває вплив новітніх технологій на собі, а штучний інтелект і примітивні прототипи ботів – комп’ютери присутні у нашому повсякденному житті. Останні не тільки спрощують наше життя, а в якомусь сенсі навіть «спрощують» нас самих, міняють нашу свідомість, впливають на мислення, розставляють пріоритети, і навіть будують нові людські цінності. «Бота» Макса Кідрука можна вважати книгою часу. Книгою, яка захоплює з першої сторінки та примушує думати над небезпечними і безпечними впливами науки на наше життя.

 

Наостанок додам, історія про програміста Тимура захопила не лише українців. «Бот» уже перекладений російською та німецькою мовами, й скоро з’явиться у російських та німецьких книгарнях. А ми в свою чергу чекатимемо на Форум і «Твердиню». Хтозна, так і до блокбастеру не далеко.

Ольга Гончар

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВсіКниги».