Прокляття привида

*Несбьо Ю. Привид: роман / пер. з англ. В. Горбатька. – Х.: Фоліо, 2013. – 605 с. 

У кожного свої привиди.

«Привид» норвезького письменника (а заразом економічного оглядача, випускника Норвезької школи економіки та музиканта) Ю. Несбьо – це роман про сучасне життя, написаний із психологічною обґрунтованістю та містичними прозріннями. Роман зроблено напрочуд майстерно. Добрий детектив у принципі має бути цікавим, динамічним, захопливим. Але Ю. Несбьо здійснив неможливе: він створив філософський детектив, екзистенційний детектив, у якому на тлі гострого сюжету показано стосунки між теперішніми людьми («сильними світу цього»), у творі показано внутрішні мотивації до вчинків, показано людину, яка часто ховається за зовнішньою маскою благочестя й порядності (зокрема це стосується поліцейських та політиків). Привид – це і тіні минулого, від яких тікають герої, але також і «форма буття» одного з оповідачів: версія життя, розказана тим, кого вбили. Не пригадую детективу, який був би розказаний від імені убитого, від привида, чия душа літає над Осло й не може заспокоїтися, допоки не розкаже правди. Екзистенційна формула «жити, щоб розповісти про це» у Несбьо трансформується в онтологічну формулу «бути, допоки не розповісти про це». Привид живе разом із нами, допоки читач мандрує текстом і бачить світ сучасного Осло очима привида.

 

«Привид» – це роман про наркотики, історія про вбивство хлопця Густо, який вирішив стати наркоторгівцем, і бажання будь-що знайти справжнього вбивцю. Густо сам став жертвою дурману. Наркотик віолін (як скрипка – він дає жертві оманливо-чудодійний «музичний» ефект), який виготовляють в Осло, – чума, яка, даючи примарне щастя, забирає життя. Це, по суті, також привид. Осло в романі – простір, напханий різними тіньовими наркомережами. І наркоторгівці змагаються за поділ цього світу. Молоді душі стають жертвами й новими силами цього синдикату. Але гра з привидами в пошуках справжнього вбивці відбувається по колу. У фіналі все повертаються у вихідну точку.

 

Украй цікавим є і головний «детектив» (колишній полісмен) Харрі Холе. Такий собі супергерой нашого часу, людина здатна пройти крізь вогонь. Проте є у світі щось, здатне знищити навіть непереможного супергероя. З особливим містицизмом Ю. Несбьо зображує світ російської мафії, на чолі якого стоїть загадковий Дубай, людина-павук. Згідно із злочинним повір’ям, той, хто вкраде ніж у кримінального авторитета забирає разом із ним і біль. А біль можна передати тому, кого цей ніж ранить. Холе наприкінці розслідування, взнавши всю правду, таки гине – не від ножа, а від правди. Прокляття таки здійснилося.

 

«Привид» – це розслідування смерті Густо, якого вбиває невідомий. Детективний роман фрагментовано на  кілька оповідних потоків, які перетинаються між собою. Ю. Несбьо – безперечний майстер плетіння історій, які психологічно відлунюють одна в одній.

 

Роман перекладено загалом добре, хоча і з англійської мови. Проте кілька прикрих казусів трапляються. Так, в Україні, виявляється, є поліція. Думаю, перекладач мав би все-таки перекласти англійське «police» як міліція, що відповідає реаліям. Також головорізів Дубая називають сибірськими козаками. Доволі дивне поєднання, як на мене, враховуючи ще й специфічне пояснення слово «козак» з уст «авторитета»: «Сибірські козаки з Омська. Козак означає «вільна людина». Ти це знав? Андрій та Петро були моєю сотнею… Вони були вірні своєму отаманові до смерті» (С. 534). Ці міркування імпліцитно створюють враження, що перед нами опис якоїсь «генетично» української мафії. Парадокс у тому, що її «отаман» Дубай насправді зветься Рудольфом Асаєвим.

 

Проте сам по собі роман прекрасний. Це, безперечно, літературне відкриття року. Від книжки неможливо відірватися. Головне – здолати перші сто сторінок, прийняти «рваність» детективного наративу, і тоді все стане на свої місця. Привид заспокоюється й починає розповідати свою історію. Він мусить, аби правду таки взнали.

 

Дмитро Дроздовський

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВсіКниги».