ДНК вампірів – із вина

*Дебора Гаркнесс. Сповідь відьом / переклав з англ. Володимир Горбатько. – Х. : Видавництво «Клуб сімейного дозвілля», 2011. – 670 с.

 

Останнім часом про відьом і демонів пишуть всі. Це такий модний контекстуальний тренд українських авторів (і не лише українських!) останнього періоду. Не називаючи конкретних книг, варто зауважити, що містика й вампірсько-демонічні істоти у певних інтерпретаціях сприймаються дуже іграшково та трохи гіпертрофовано. У них не віриш, бо не можеш уявити їх живими, доторкнутися до них або трішки пофантазувати: а що б робили демони й вампіри, якби жили поруч із нами? Саме це питання спонукало професора історії одного з університетів Південної Каліфорнії Дебору Гаркнесс до написання свого дебютного роману «Сповідь відьом». Перша книга трилогії «All Souls» зараз готується до видання у 32 країнах світу. Українською мовою роман перекладений Володимиром Горбатьком.

 

Особливістю сюжету «Сповіді відьом» є те, що магія-казка переплітається з магією-наукою. Остання оперує логічними переконливими фактами стосовно певних аспектів пов’язаних з чаклунством, які стають опірними моментами по ходу сюжету.

 

Події роману розвиваються у Кембриджі, потім переносяться до французької провінції Овернь неподалік Ліона. Головна героїня історик, викладач Йельського університету Діана Бішоп. Вона є нащадком роду сумнозвісних Салемських відьом. Як свідчать історичні факти, 1692 року у Новій Англії в місті Салем, штат Массачусетс, відбулося велике полювання на відьом у результаті якого, за обвинуваченням у чаклунстві повісили 19 відьом, одну з них закидали камінням та близько двох сотень ув’язнили.

 

Діана – відьма надзвичайної сили, але свій дар виявлений ще у ранній юності вона намагається цілком відкинути, зрікається його. Увесь сенс наукової діяльності доктора Діани Бішоп полягає у тому, аби довести, що алхімія має наукову природу, а не чаклунську. «Алхімія – історія розвитку експериментаторства, а не пошуку магічного еліксиру, котрий робить людей безсмертними та перетворює свинець на золото».

 

Але настає час, і магія сама наздоганяє Діану. Саме тоді, коли у її руках опиняється загадковий манускрипт «Ешмол 782». Далі починається тривалий етап «полювання» вампірів та демонів за відьмою і за фоліантом, який майже одразу ж загадково зникає. Паралельно відкривається ще одна романтична лінія сюжету – Діана закохується у вампіра-науковця Метью Клермона. Саме через цю сюжетну лінію «Сповідь відьом» порівнюють із «Сутінками» Стефані Майєр.

 

У романі Дебори Гаркнесс відчувається глибока автобіографічна основа. Давній манускрипт «Ешмол 782» (в оригіналі англійською мовою ця назва перекладається «Ashmole 782») існував насправді. Щойно Гаркнесс закінчила роботу над дисертацією, тема якої також, до речі, була пов’язана з магією, знайшла у бібліотеці загублений рукопис. Крім цього загадкового рукопису, у романі постають багато інших книг – магічних і немагічних, переклад яких здійснений самою авторкою, тому має певні особливості. Гаркнесс спиралася на тексти з Дуо-Реймського перекладу Біблії, переклади альбому Aurora Consurgens, праці Джанет Браун «Чарльз Дарвін», а також Браяна Сакса «Сім дочок Єви».

 

У романі є багато різних моментів, взятих Гаркнесс із власного життя.

 

Перед українським читачем з’являються три види істот: відьми, вампіри та демони. І працюють вони теж у науці, вивчають генетику та інші науки щодо походження людей та надземних істот. Демони-аспіранти, професори-вампіри живуть серед людей із впевненістю, що світ належить їм. Галина Пагутяк у своїй передмові до роману «Сповідь відьом» називає їх чемними шляхетними істотами з корпоративною етикою.

 

«Вже на початку я знала, що відьми у моєму романі будуть цікавитися силою традицій, а демони будуть креативними геніями, якими ми захоплюємось, але не розуміємо», – говорить про своїх персонажів Дебора Гаркнесс.

 

Читач, і справді, захоплюється ними, сприймає дуже легко. Побут вампірів та відьом прописаний у романі дуже детально та яскраво. Ця деталізація настільки органічно лягає у загальний сюжет, що читач не дивується, а із щирим захопленням та цікавістю сприймає їх нероздільно з головними персонажами. За словами Дебори Гаркнесс, її як історика дивувало, що усі вампіри в літературі завжди постають дуже юними – їм років двісті максимум. Авторка стверджує, що дар довгого віку вампірів мало досліджений у літературі. І вже на початку своїх задумів про роман Гаркнесс знала, що її вампіри будуть старими і проживуть багато історичних періодів.

 

Багато красивої романтики, тонкий гумор, колорит окремих американських традицій зачаровують. Сприймаються спокійно і якось навіть органічно деякі сцени, пов’язані з насильством і кров’ю.

 

«Сповідь відьом» з більшим захопленням, мабуть, читатимуть українські жінки, які впізнаватимуть себе у головній героїні. Адже кожна з нас є трошечки відьмою.

 

Тетяна Землякова