Вічні філософські питання та початок жаху під однією обкладинкою

Валерій Шевчук. Птахи з невидимого острова : повісті.  – К.: А-БА-ГА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 384 с. – (Перлини сучасної української літератури)

Сучасний український письменник, дослідник літератури – Валерій Шевчук відомий в Україні та далеко за її межами, про що свідчить кількість мов, на які перекладена його проза, – а це 22 мови світу. Доробок автора масштабний та різноплановий. Письменник – лауреат Шевченківської премії та інших визначних відзнак у галузі літератури.

 

Книга Валерія Шевчука «Птахи з невидимого острова» – представляє читачу чотири філософські повісті з пригодницько-фантастичними фабулами, або так звані «мислительські детективи». Останні більше опрацьовані в сучасній західній літературі, ніж в українській.

 

Тема повісті «Початок жаху» зачіпає проблему найбільшого людського гріха – гордині. Головний герой історії – спудей Києво-Могилянської академії Михайло Вовчанський, який студіює богослов’я – хоче прожити так, щоб не грішити, і бути «правильним». У його розумінні «не грішити» означає уникати всіх людських спокус. Проте «уникання» перетворюється на «тікання» від будь-яких викликів долі, яка написана для кожного з людей на Небесах.

 

Вовчанський ігнорує дійсність, проте дійсність не ігнорує Вовчанського. Як би він не намагався втекти від випробувань, щоб насамперед не вдіяти зла собі та не зачорнити душу, – вони все одно переслідують його. Адже так чи інакше людині треба робити вибір, і якось чинити з викликами Всесвіту, а не роблячи нічого, – людина пливе за течією, яку задають чужі люди, які не завжди, м’яко кажучи, бажають добра. Таким чином, боячись не заплямувати душу спокусами, – Вовчанський віддає свою долю в руки інших, які чинять вибір за нього. Так починається його «жах», який перетворює на пекло й буття інших людей, що приходять у його життя. Повість наводить на розмірковування над такими цікавими питаннями як: чи можна все ж прожити так, щоб не грішити? як в духовній особі поєднується власне духовне та людське начало? чи можна для всіх бути хорошим? несучи духовну службу, так чи інакше доводиться поступати не «по Закону», як впоратися з цими викликами? чому люди, які не чинять зла, наживають собі ворогів?

 

Схожими за тематикою та стилем написання є дві наступні повісті – «Місячний біль» та «Птахи з невидимого острова». Тексти також піднімають вічні філософські питання й тримають читача в приємній напрузі, зумовленій бездоганною мовою автора, містично фантастичним сюжетом, насиченим яскравими, проте деколи страхітливими образами минулого.

 

Зовсім іншою є повість «Маленьке вечірнє інтермеццо», оповідачем якої є… кіт. Проте кіт не простий, а кіт, який знає латину, й постійно доповнює свою розповідь крилатими виразами-мудрощами. У цій повісті читач має змогу поглянути на світ із «котячої точки зору» та порозмірковувати над питаннями можливості чи не можливості жіночої дружби, самотності, з якою все важче боротися з віком, і звісно – любові.

 

Отже, в одній книзі Валерія Шевчука «Птахи невидимого острова», – поєдналися зовсім різні за формою та способом подачі мудрості повісті, проте об’єднує їх вміння автора наводити на роздуми над вічними філософськими проблемами буття, що стосуються кожного з нас.

Ольга Гончар

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВсіКниги».