Історія про рибку

Барбара Космовська. Позолочена рибка: роман / пер. з пол. Божени Антоняк. – Л. : Урбіно, 2012. – 144 с.

Якщо раз прочитаєш якийсь твір, і він дуже сподобається, хочеться читати книжки цього автора знову і знову. Так у мене вийшло з польською письменницею Барбарою Космовською. Цього разу йдеться про її новий роман «Позолочена рибка». Цей твір здобув літературну премію Книга Року 2007, засновану польською філією IBBY (International Board on Books for Young People) та отримав першу премію на Літературному конкурсі ім. Астрід Ліндгрен, організованому Фондом ABCXXI – «Уся Польща читає дітям» під патронатом Міністра культури та національної спадщини.

 

«Золота рибка» буде цікавою не лише аудиторії, якій вона присвячена – підліткам та молоді – але й дорослим. Деякі побачать в ньому себе.

Коли читаєш «Золоту рибку», на думку постійно спадають «Буба» та «Буба – мертвий сезон», – два інші романи Космовської. Схожіть насамперед у їхній соціальності (у «Бубах» авторка підіймає проблему наркотиків, алкоголізму, небажанні батьків розуміти своїх дітей, інтернет-залежності. У «Рибці» – анорексії, заробітчанства, втрати близьких). А також два твори схожі між собою характерами головних героїнь.

 

З іншого боку, якщо «Буби» з хеппі-ендом, то «Позолочена рибка» – ні. Хоча, коли читаєш роман, вболіваєш за героїв, і дуже хочеться, аби все було добре, щоб усе закінчилося щасливо. І до останньої глави віриш, що так і буде. Однак авторка розчаровує, і вирішує не йти американським стереотипом. А коли після прочитання книжки емоції та переживання стихнуть, осмисляться, приходить розуміння, що так воно і мало бути. Бо таке життя. Про що ж тоді писати?

 

За сюжетом, головна героїня Аліція мешкає разом з мамою, яка занурена з головою в роботу, і часто «тікає» туди від проблем та материнської відповідальності. Батьки Аліції – розлучені, її тато одружився вдруге, в результаті чого в Аліції з’явилася мачуха Міс Літа та зведений братик Фридерик. На канікули Аліція їздить до дідуся з бабусею, які мешкають в селі разом з восьмилітньою коровою Фризунею, яка вважається найкращою на селі. У старих Аліція набирається любові, тепла і займається улюбленим фотографуванням. В селі вона знайомиться з Робертом, – хлопцем, який має талант до музики, однак, йому не таланить з родиною: мама померла, тато з горя почав пити. Щоб купити омріяну скрипку, Роберт їде до Німеччини (за словами авторки, тема заробітчанства дуже актуальна для Польщі. Чимало поляків, як і Роберт, поїхали гастарбайтерами до Німеччини), і наймається збирати огірки.

 

І все було б у Аліції більш-менш добре, якби не захворів невиліковною хворобою маленький братик Фридерик і через деякий час помер. Ця обставина робить Аліцію ще дорослішою. Вона усвідомлює: людина не всесильна, і навіть позолочена рибка, яку вона купує, аби втішити братика, не зробить диво.

 

Звідси і назва книжки: якщо «золота рибка» живе у казці і вмить виконує бажання, то «позолочена» живе у реальному житті, – зоомагазині. Смерть маленької дитини подана у цьому романі дуже реалістично.

 

Попри драматизм історії, у ній є оптимізм, що служить фоном і наче огортає центральну тему твору. Дуже тепло авторка зображає стосунки між дідом і бабцею Аліції, їхні почуття, розділену любов головної героїні, а розлучення батьків Космовська подає з гумором: у «Листах до себе» Аліція пише: «Тато почав дзвонити у двері власного помешкання і дзвонити частіше, ніж колись. Дивно, бо раніше таких можливостей у нього було більше. Але, мабуть, так уже і повелося, що дорослі люблять ускладнювати собі життя. І треба бути дорослим, аби все це збагнути».

 

А, якщо брати тему заробітчанства, то тут теж хеппі-енд: у романі роботодавець-німець морально підтримує Роберта, навіть допомагає заробити йому на скрипку, той виграє конкурс і йде навчатися у Відень.

 

Попри низку соціальних тем, і деяку ідеалізацію (стосунків, життєвих ситуацій) головна думка цього твору, насамперед, у виборі цінностей. Бо, що є найціннішим для кожного з нас? Звісно, життя. Не матеріальні речі: робота, квартира, машина, а насамперед, життя. Наше та наших близьких. І цей роман варто почитати, аби ще раз у цьому переконатися. Твір написаний «якісно»: не нудний, захопливий, дуже психологічний.

 

Крім того, як зауважила авторка в одному інтерв’ю, кінець «Позолоченої рибки» є відкритим. І для любителів хеппі-енду, можливо, Космовська все ж таки придумає щасливий кінець, бо він теж буває у житті.

Ольга Цурка


Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».