Забавки провидиці-підлітка

Міла Іванцова. Ключі від ліфта. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 288 с.

Чотири долі чотирьох різних особистостей перетинаються у той момент, коли ліфт зупиняється, згасає світло і починається магія. Чи то якийсь збіг обставин, чи жарт підлітка, чи дійсно чари провидиці – ніхто збагнути не може. Але життя Ігоря, Лева, Лізи та Олі в один момент перетворюється на лабіринт, вихід з якого можливий лише завдяки загадковим ключам Міли Іванцової.

 

«Кілька років тому у мене в голові виникла картинка – неподалік станції метро на парапеті сидить дівчинка-підліток з картонкою в руках, на якій написано: «Передбачаю майбутнє». Трохи здивувалась і подумала, що це може бути початком оповідання. Записала цю сцену кількома реченнями. Тоді займалася іншими літературними справами, тому провидиця пішла в архів. Але час від часу мимохіть думала про неї – що і кому вона могла б напророкувати.»

 

Саме так, за словами авторки, зародилась ідея книжки Міли Іванцової «Ключі від ліфта». На відміну від попередніх міських жіночих романів «Родовий відмінок» та «Вітражі», цей від початку до кінця насичений таємницями, загадками, магією. Роман розповідає про двох хороших чоловіків та двох «поганих» жінок. А також про шанс щось змінити в житті, який кожен з нас отримує не раз, але не кожен наважується ним скористатись. «Ключі від ліфта» – перший з творів авторки, де, за її словами, «немає комп`ютера та Інтернету і… зовсім немає Франції» – неодмінних складових усіх попередніх книжок.

 

Роман може здатися на перший погляд дещо сентиментальним та солодкуватим, але він дійсно порушує суспільно важливі питання. Тут і місце жінки у соціумі, і закордонне заробітчанство українців, і дорожнеча медичного обслуговування, і елементарна втрата «чистої дитинної радості».

 

Сюжет вдало розвивається завдяки незвичній композиції: хронологія порушена, плетиво лабіринту ускладнюється, а від того рівень загадковості збільшується. Письменниця урізноманітнила текст «Ключів…» такими собі «документально-інформативними» вставками, у яких – реальні історії тих, хто колись так само застрягав у ліфті, а також тих, хто ж працював за кордоном, є навіть пам’ятка «Як не стати жертвами работоргівлі». Загалом, текст читається легко, на одному подиху, але Міла Іванцова звертається до читачів з проханням «не ковтати його за один вечір, вживати без поспіху, щоб смакував».

 

Роман «Ключі від ліфта» відзначений у номінації «Вибір видавців» конкурсу «Коронація слова – 2011». Видавництво КСД випустило книгу у світ солідним накладом: десять тисяч примірників українською мовою і п’ятнадцять тисяч – російською. Насторожує лише оформлення книжки, яке свідчить про позиціонування роману як сопливого жіночого чтива.

 

Гадаю, «Ключі…» варто почитати тим, у кого є певні життєві проблеми, хто стоїть перед важливим вибором або не знає, що робити далі. Можливо, відповіді на всі питання читачів роман не дасть, але покаже, наскільки небезпечно гратися з панянкою Долею.

 

«Ключі від ліфта» Міли Іванцової – з тих книг, після яких залишається приємний присмак і краплина таємниці. Хочеться перечитати її знову, щоб звернути увагу на ті деталі, які доповнюють основні події. Авторка закінчує «Ключі…» двома епілогами і цим дає можливість читачам порозмірковувати, як складеться життя Ігоря, Лева, Лізи, Олі у майбутньому. Можливо, такий відкритий кінець натякає на те, що буде продовження роману? Сподіваємося, тому що це дійсно якісна масова українська література.

Аліна Кононенко

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».