Зайві півкіло

Бошицький Ю.Л., Роглєв Х.Й., Голубаха І.А., Мунін Г.Б. Легендарні села України. – К.: Книга, 2009. – 256с.

 

Легендарні села України легендарнішими після цієї книжки не стануть. А напрошується цей висновок з кількох логічних міркувань. Насамперед варто зазначити, якщо ви маєте доступ до Інтернету, то не треба витрачатися на цю книжку. Адже інформацію, вміщену у ній, навіть не доведеться довго шукати: вона вся перероблена з загальновідомої Вікіпедії. А відтак, розповіді сухі, викладені в абсолютно енциклопедичному стилі, автори не сильно переймалися власним аналізом, живими оповідками, легендами чи традиціями, яким повняться нині справді відомі села України. А отже, «нашпигувати» читача найновішими знаннями, аби виховати висококультурного фахівця, в авторів і справді не вийде, як і зазначалося у промові. Однак не через те, що його «нашпиговують», а тому що жодних «найновіших знань» у книзі не вміщено.

 

Проте якщо ж доступу до Інтернету все-таки у вас немає, але є бажання помандрувати, то для вашого наплічника книга виявиться завеликою та заважкою. Хоча треба віддати належне, видавництво зробило акцент на справді гарну обкладинку, якісний папір та привабливе оформлення. І навіть помилок у тексті та англійському перекладі небагато. Хоча навіть ім’я коректора – Уляни ГеоргіЕвни Воліковської – викликає граматичні сумніви.

 

Книга виконана в рамках Указу Президента України «Про проведення Всеукраїнської акції «Пам’ятати. Відродити. Зберегти». Схоже, підготувати матеріали у викладачів (академіків та професорів) часу не вистачало. Відтак, поспіхом скорочені тексти з Вікіпедії переважно викликають сум. Не можу стверджувати, однак видається, що вся авторська робота, спрямована на залучення студентів до науково-дослідної роботи, вивчення невідомих сторінок історії та культури, виховання національного спрямування молоді, полягає у тому, щоб «впарити» студентові цю книжку. Така практика часто використовується в українських вишах при складанні іспитів та заліків у авторів дослідницької праці: мовляв, є книга – отримай заліковку. До такого висновку спонукає і немалий, як для наших видавництв, наклад – 2000, адже зрозуміти аудиторію, на яку спрямовувалася робота світил науки, окрім студентів, складно.

 

Тим не менше, опус «Легендарні села України» був відзначений дипломом другого ступеня у номінації «Моя країна» як книга, яка різнобічно представляє країну. А отже, вона може стати в нагоді й іноземцеві, спраглому до мандрів українськими селами з зайвим півкілограмом за плечима.

Юлія Мендель