Олтар Хіті

Єлінек Е. Хіть: роман; пер. з нім. І. Андрущенка. – Х. : Фоліо, 2012. – 287 с. 

«Хіть» Ельфріди Єлінек називають антипорнографічним романом. Через величезну кількість, по суті, порнографічних сцен, які сукупно викликають відразу. Порнографічні сцени вже не приносять насолоди, а знесилюють, знаджують, наділяючи читача невтримним бажанням кинути книжку геть. Роман, безперечно, про жінку в нашому часі – це, певно, центральна тема для всієї творчості Єлінек. Проте на цьому тлі виростають міріади підтем, «підсюжетів», «підідей», які рельєфно увиразнюють зображувані картини.

Ключова фігура «Хіті» – Ґерта, або ж просто дружина директора паперової фабрики. Якщо точніше, весь час у центрі перебуває її тіло-лоно, що дає насолоду чоловікові (Герману), Великому Батькові маленького села, в якому всі працюють на нього. Герман не просто директор фабрики, він – невидимий спрут, який обплутує всіх, який грається людьми немов маріонетками, який може розчавити людину, а може перетворити на кишенькову тваринку, яка буде співати й танцювати задля розваги Великого Інквізитора. Директор постає саме як Сексуальний Інквізитор, у ньому простежуються риси архетипного образу Анімуса (Батька, Чоловіка, Всевидющого Ока, Судді…) із гіпертрофією сексуальності. В такому разі хіть є і мотивом, і сюжетом, і темою, й ідеєю в романі. Це психотип нової людини, «маленької» або «великої», яка керується «свідомістю» прутня, яка може бути або рабом, або гнобителем. Весь художній простір роману представлений жертвами й експлуататорами – по суті, на наших очах розгортається картина сучасного неорабовласницького суспільства, яке живе за єдиним «законом» – хіті.

Здавалося б, що такого, що головний герой – директор якоїсь паперової фабрики? Це ж не завод «Ford» і не нафтопровід. Проте в цьому простежується символістська установка Е. Єлінек. Папір – це ще не продукт, а лише «напівфабрикат», сировина, з якої може щось постати. Сам папір – «річ без властивостей», потенція, яка наразі не має реалізації. Герої «Хіті» – потенції; сама хіть, зрештою, – також лише потенція, яка мала б переродитися у щось. Проте це переродження в романі має риси мінус-еволюції. Як порнографічні епізоди на загальному тлі оповіді перетворюються на антипорнографічні, викликаючи нудоту, а не насолоду, так і хіть перетворює людей на паперові муляжі, призначені для виконання лише однієї функції: бути господарем або рабом, власником або річчю. Ґерта для свого «директора» – річ, якою той нещадно, невпинно користується. І зворотного шляху вже немає. Світ «малих» і «великих» людей збожеволів, людина обрала собі нове божество для поклоніння. Ідея споживацького суспільства в романі проектується на ідею сексуального споживання, яке, зрештою, перетворює людину на тіло. Проте це не властива ренесансу соматизація задля втілення краси й гармонії. Тепер соматизується гіпертрофована «споживацька» сексуальність, закорінена у споживацькому мисленні.

Син Ґерти і Германа стає свідком збоченецьких увертюр батька з тілом його матері. Але за мовчання він отримує подарунки, він отримує право робити те, що заманеться. Він стає господарем. І в цьому провіденційна ідея роману: «діти» споживацького суспільства мертвонароджені, вони не люди, а машини, запрограмовані на програму «Дай», яка в разі невиконання запускає програму «Шантаж».

І хоча сюжет фактично стоїть на місці, в ньому відбуваються лише незначні «зсуви» (як «зустріч» зі студентом), які, по суті, втілюють той самий мотив хіті (студент виявляється збоченцем, як і директор). Хіть сидить у головах людей-покидьків, які їй поклоняються. Знищити олтар можна шляхом знищення – навіть не жерців і учасників культу, а «порідь» цих збоченецьких покручів. Морально і психічно понищена, використана, спустошена Ґерта, вирішує скоїти злочин (у традиційному розумінні) супроти дитини. Звичайно, така ідея суперечить здоровому глузду, суперечить традиційним моральним родинним цінностям, «людському» ставленню матері до дитини. Але в романі немає батьків і дітей. Є Хіть, раби й господарі.

Дмитро Дроздовський