Роман на трьох персон

Токарчук Ольга. Веди свій плуг понад кістками мертвих : роман / пер. з пол. Б. Антоняк. – Л. : Урбіно, 2011. – 216 с.

 

Заходиш до фастфуду, а там на тебе чекає м’ясо по-французьки, борщ по-українськи та польський журек і все це за прийнятними цінами. Подібний прийом чи не найпершим застосував Умберто Еко в романі «Ім’я рози», створивши різношарове письмо: доступне за формою, але з інтелектуальним наповненням для досвідчених читачів. І от тепер цей прийом потроху перетворюється на епідемію. І хто б міг подумати, що Ольга Токарчук, про яку зараз ідеться, «захворіє» на детективну мутацію. У її романі – знайома читачеві форма детективу, ґрінпісівська тематика, філософія вегетаріанства та вбивства водночас. У тексті «Веди свій плуг понад кістками мертвих» не обійшлося також без актуальних зараз у Польщі випадів проти католицтва.

 

Це роман розрахований на трьох читачів. Його можна читати як різновид детективу (щоправда із послабленою напругою, на відміну від класики жанру), як екологічний роман, а також як астрономічний, а точніше, астрологічний роман.

 

Почнемо з першого. Як і належить детективам, твір починається зі смерті: Велика Ступня вдавився кісткою козулі та помер у своїй вбогій хатині, убраний у лахміття. Тож, сусіди – пенсіонер Матога та Яніна Душейко (яку часом називають Душенькою) – перевдягають його в костюм (дурість, звичайно, але ж сором так виглядати перед лицем смерті!), а потім викликають поліцію. У той час, коли Матога шукає польського оператора (дія відбувається в горах на кордоні з Чехією), Яніна порпається в документах мертвого сусіди та знаходить там паспорт, у якому – потрібна їй інформація. Справа в тому, що наша героїня має пристрасть – складає гороскопи. Для цього і збирає дати народження та дати смерті знайомих людей, цікавиться їхніми долями, щоб мати емпіричний матеріал для своїх дослідів.

І в цей момент починається астрологічний роман з усіма цими Гороскопами (з великої літери), Сонцем в Рибах, Венерою у вигнанні та Добром і Злом, як у Вільяма Блейка, улюбленого поета героїні. Зі смерті Великої Ступні також стартує екологічний сюжет. Яніна вважає, що козулі помстилися цьому чоловікові за те, що він на них полював. До речі, вона сама вегетаріанка, яка засуджує вбивство тварин. А як відомо, під вегетаріанством часто ховається і страх смерті. І саме з цим от страхом пов’язана детективна лінія.

 

Смертей у романі багато, тобто достатньо, як на детектив. І зрештою виявляється, що усі ці смерті об’єднує фотографія, яку Душейко знайшла поміж документів та забрала собі. Хоча усі справи виглядають, наче тварини самі мстяться за злочини проти них. Саме такі чутки поширює Яніна, яка сама дивним чином опиняється завжди поблизу місця вбивства.

 

На те, що не так усе однозначно в цьому детективчику, натякає сам заголовок «Веди свій плуг понад кістками мертвих». Рядок, позичений з вірша англійського поета Вільяма Блейка, передусім спонукальний, він говорить про пам’ять та ставлення до минулого і смерті. Постать цього англійського поета, без перебільшення, є ключовою для тексту, тому пригадаємо собі кілька тез про творчість Блейка.

 

Щоб зрозуміти текст Токарчук краще, треба знати, що Блейк поет релігійний. У його текстах категорії Добра і Зла постають у двобої на тлі людського життя (романтична риса). Блейк – любитель полемік, і в його поемах ведеться дискусія проти відсталої моралі і консервативної церковної думки та утилітаризму (оцінювання речей з точки зору їхньої корисності). І це важливо для Яніни, вона ніби героїня з того часу, але з іншими реаліями: усе, що їй треба для життя – це лептоп і наплічник.

 

Отже, головна героїня роману Яніна Душейко допомагає перекладати Дизьові вірші цього непростого поета. Водночас, треба сказати, що вона не любить свого імені, як це буває часом із дітьми. Окрім перекладів, пенсіонерка, яка раніше займалася будівництвом мостів, тепер викладає англійську в школі та взимку за невеликі гроші пильнує за спорожнілими будинками на Плоскогір’ї.

 

Душейко хворіє на дивну Недугу (саме так вона про неї пише): має проблеми з печінкою, алергію на сонце і приступи Гніву. І ще багато слів пише з великої літери, адже оповідь ведеться від особи Яніни, або Божегніви, як би вона хотіла зватися. Незадоволена вона й іменами своїх сусідів, яким дає прізвиська, ніби хоче в такий спосіб переробити світ на власний розсуд. Їй не подобається також, що католицька церква вважає тварин бездушними істотами і ксьондз теж бере участь у полюванні. У результаті Яніна переробляє світ настільки, що їй самій доводиться втікати з того зміненого світу.

 

Деякі місця, зокрема ті, що стосуються астрології, а також нетрі великих літер прямо таки дратують читача. І це не є недоліком тексту, це є спробою показати психологію, часом деяку маразматичність старої людини, жінки, хворої на різні Недуги. Але здатної, попри недуги, запросити до себе в ліжко чоловіка.

 

Треба сказати, що «Веди свій плуг понад кістками мертвих» – це передусім роман стилю, густого та образного, який хочеться смакувати. Окрім того, твір підтверджує, що Ольга Токарчук у кожному своєму тексті може бути зовсім різною тематично. Тож, залишається сподіватися наступних добрих перекладів романів Токарчук від Божени Антоняк та видавництва «Урбіно», цінова політика якого продовжує радувати українського читача.

Любов Якимчук

Читайте також інтерв’ю з Ольгою Токарчук.

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».